Свою душу я почула

Твоя огидна думка

Раз ти огидної такої думки про свою принцесу,
Тоді на дахах поверхівок я читатиму із Себастьяном.
Відчуємо себе наче Барон та Баронеса,
І свідками світів античних разом з ним ми станем.

Себе я власноруч на крилах Всесвіту придставлю —
Дитя свободи, дикий гул орлів.
Хай Всесвіт бачить, що із гордістю пастки приймаю,
Хай знає, що в душі тепер постмодернізм.

І хоч я вже давно не меланхолік,
Твоя конструктивна критика облудна!
Нехай я роблю вигляд, що мене це не обходить,
Та наче лезом по душі твоя огидна думка.

@М

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись