Свою душу я почула

Твої очі

— Так виявляється ти дихати не можеш?
І з сенсом твоїм вже нічого не поробиш?
Та цим, повір, нікого ти не насторожиш.
— Ти далі відчуття нотаціями гнобиш?

Відкрила пастку, в неї і залізла,
У цілісності виявилися мої мізки.
— Та кому брешеш ти, гадаєш, я не бачу,
Що від людей ти впитуєш віддачу?

— І про яку віддачу зараз ти говориш?
— Про біль, який тримаєш ти у скронях,
Безвихідь, що ламає твоє серце,
Про холод, від якого вже не мерзнеш.

—Та звідки знаєш, що насправді відчуваю?
Коли я навіть допомоги не благаю.
— Та твої очі все про тебе скажуть,
В житті не бачив стільки я печалі.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись