Свою душу я почула

Гра довжиною у вічність

Гра довжиною у вічність,
Змусить серце калатати лиш трагічність.
Цей пробіл я ставлю заради нашого «ще буде»,
І ніколи твій я силует, мій юний друже, не забуду.

П'ю цей келих за майбутнє твоє, та без мене,
Не судилося, нам воз'єднати наші долі недаремно...
Без мене тобі буде краще, мені без тебе — ні,
Згорять мої обійми у вогні.

Хтось прийшов мене вертати в сім'ю випивших людей,
А мені лиш хочеться з'єднатися з тобою в нашу гру очей.
Я — поет, мені всерівно, що відбувається за гратами моїх ролей,
Нехай заради цього випригне серце із моїх палких грудей.

Твоє існування — щастя, і кров пролита не дарма,
Я не одна, щаслива, не сумна.
Вітер — це стихія, нічого більшого не треба у житті,
Нехай усі подавляться, хто перетворив душевні мрії лиш у сніг.

Я писатиму, і думатиму також, лиш про тебе, сонце,
Ніхто не зможе відстояти ці почуття в сторонці,
Я піду по нове пиво, щоб подумати про твої поцілунки,
Хоча і так добре знаю, що твої обійми для мене — ще і ті дарунки.

@Б

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись