Гра довжиною у вічність,
Змусить серце калатати лиш трагічність.
Цей пробіл я ставлю заради нашого «ще буде»,
І ніколи твій я силует, мій юний друже, не забуду.
П'ю цей келих за майбутнє твоє, та без мене,
Не судилося, нам воз'єднати наші долі недаремно...
Без мене тобі буде краще, мені без тебе — ні,
Згорять мої обійми у вогні.
Хтось прийшов мене вертати в сім'ю випивших людей,
А мені лиш хочеться з'єднатися з тобою в нашу гру очей.
Я — поет, мені всерівно, що відбувається за гратами моїх ролей,
Нехай заради цього випригне серце із моїх палких грудей.
Твоє існування — щастя, і кров пролита не дарма,
Я не одна, щаслива, не сумна.
Вітер — це стихія, нічого більшого не треба у житті,
Нехай усі подавляться, хто перетворив душевні мрії лиш у сніг.
Я писатиму, і думатиму також, лиш про тебе, сонце,
Ніхто не зможе відстояти ці почуття в сторонці,
Я піду по нове пиво, щоб подумати про твої поцілунки,
Хоча і так добре знаю, що твої обійми для мене — ще і ті дарунки.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
