Свою душу я почула

Від твоїх рішень

Ти тоже про Богдана думаєш, сестра?
Ти про свого ще маленького, а я...
Думку кручу про минуле «Гой-да-да»
Що проводили із ним, як зараз ти і я.

Як він кохав очима, сміх дурманив серце,
І кожний рік гадала, що все це повернеться.
Але зірки гнилі, життя — несправедливе,
І в цьому загалом, була моя провина.

Хоча, чому на себе я беру непотріб?
Ми відкладали головне завжди на потім.
Коли вже «потім» наступило — небо враз стемніло,
Тепер не доля відновити нашу нам довіру.

Як тільки я згадаю тон твій, твої рухи,
Життя безглуздим враз стає, трисуться руки.
І заспокоювати серце вже немає сенсу,
Воно почало битися для більш живого серця.

Та твоє не забуло, повір воно не взмозі,
Твої кохані почуття завжди рівнялись розі.
Прийти б до тебе зі словами: «Обійми, скоріше!»
Зрівнялась з грунтом би свідомість враз від твоїх рішень.

@Б

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись