Свою душу я почула

Не судилось воз'єднати почуття

В наших сердець глибокий погляд на життя,
Адже не знайшли той спокій, прийняття.
Душа бажає разом бути, мозок — на плечах.
Не можна руйнувати чиїсь почуття.

Але ми любимо наш погляд, любимо іскру,
Що йде між нами, як заходимо в пітьму.
Очі світять болем, а душа — коханням,
Адже не стане легше від твого зізнання.

Я ж і так все знаю — видає твій погляд,
Він може поділитися будь із ким цим болем:
Що нам не бути разом, мабуть, не судилось,
Але для чого же тоді на світ з тобою появились?

Невже для того, щоб страждати, згадувати очі?
Які в фантазіях дарують нам лише безсонні ночі.
Хто з тобою буде? Чи залишусь з кимось я?
Якщо і дійсно не судилось воз'єднати почуття.

@A

Kara Star

Подобається

#1138 в Різне
#229 в Поезія
#526 в Фантастика
#83 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись