Дружби в світі немає?

Колись хтось сказав: «Дружби в світі немає,
Тої справжньої, чистої, що лиш раз прилітає,
Що дає сили жити, й відчувати лиш радість».
Всі казали: «Не мрій. Повернися в реальність».

Я спіткнулась не раз, щоб їм всім пояснити,
Що вони помиляються, все можна змінити.
Та на собі відчувши, що воно є насправді,
Зрозуміла, вони говорили всі правду.

І змінилося бачення на дружбу жіночу,
Допоки твої не зустріла я очі.
Я відчула на собі сердечну підтримку,
Розліталися посмішки влітку і взимку.

З тобою не те, що весело й добре,
Притягуєш ти ще тим, що хоробра.
Зі мною себе відчуваєш собою.
З тобою себе відчуваю живою.

Тобі вдалось добитися довіри тої,
Яка гадала, не відчує її більше ніколи.
Твої подарунки на столі і в серці,
Сподіваюсь на майбутнє спільне нам відкриті дверці.

«Строк придатності дружби з самого початку
Прострочений підлістю» — так всі казали.
Але як тоді бути, якщо в нас усе щиро?
Наповнена дружба розумінням та миром.

Ти бачила різну мене, і це диво,
І нещасну, і злу, і до смерті щасливу.
Бо це щастя приносила ти в ті моменти,
Коли вечірні проводили ми посиденьки.

Я не хочу забути і ще хочу відчути,
Як наші з тобою зійдуться маршрути.
До старості хочу з тобою дружити,
І разом сміятися, разом і жити.

Згадай «казочки», за партою жарти,
Вони до сьогодні ще чогось варті.
Не смій забувати й потаємні розмови
І як від вигляду твого втрачала дар мови.

Прекрасне минуле, ще все у нас буде,
Нас завжди повно було усюди.
В цей день побажати хочу терпіння,
Наше спільне життя буде мов сновидіння.


@V