Свою душу я почула

Клята надія

А може придставити що він і є Бодя?
І бігти в обійми до нього хутчіш...
А може залагодить біль він у скронях?
І настрій від нього буде менш-більш...

А може я знову вернусь у реальність?
В ту кляту надію, що вкрала мій день...
В словесну та геть непотрібну банальність,
Моїх чарівно-жахливих пісень.

А раптом це сонце мене не зігріє?
А може не сонце потрібне мені?
Цей вітер думки знову свої навіє,
Й почнеться життя як раніше — в пітьмі.

Kara Star

Подобається

#1148 в Різне
#229 в Поезія
#530 в Фантастика
#84 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись