Свою душу я почула

Дивний птах

Ти вважав мене тим дивним птахом,
Що літає над чиїмось прахом.
В темні ночі крила його білі,
Він неначе ангел у своєму тілі.

Пробачати людям любить мовчки,
Потаємно кігті свої точить.
Все тримає в собі, бо так легше,
Каже: «Все в порядку» — знову бреше.

Та не знаю як тобі сказати, що це не так,
Що не та є я — не одна із тих, хто йде повз життя.
Я собі знаю ціль. Потенціал — це є мій приціл.
Я всього доб’юся і не кров'ю я, а вином проллюся.

Птаха знову у ночі взлетіла,
Та дома залишила свої крила.
Птаха вірить по життю лиш в себе,
Впаде сотні раз й не буде мертва.

Крил немає та душа літає,
Вогонь погас, а птаха не згасає.
Ангелів потоп здійнявся вище,
Їх відважність в п'єсі я опишу.

Та не знаю як тобі сказати, що це не так,
Що не та є я — не одна із тих, хто йде повз життя.
Я собі знаю ціль. Потенціал — це є мій приціл.
Я всього доб’юся і не кров'ю я, а вином проллюся.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись