Свою душу я почула

Стрибок

Серед міксу дерев, серед темної ночі,
Стрибав стрибунець та не знав, чого хоче.
Він сплітав свої думи, так плавно, в картину,
І стрибав через себе весь час безупинно.

Стрибунця цеї ночі побачили очі,
Відчужені Всесвітом зрілого хлопця.
В тому погляді схованим було бажання,
Стрибунця взяли в руки для свого пізнання.

Розглядали його, неначе в музеї,
Погляд хлопця оцінював якість моделі.
Стрибунець пригнув вище себе самого,
І в руках того хлопця залишились лиш ноги...

Kara Star

Подобається

#1146 в Різне
#229 в Поезія
#527 в Фантастика
#83 в Антиутопія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 08.05.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись