Свою душу я почула

Я все знаю...

Полюбити те, що ненавиділа єством —
Тоненька нотка, що збирає крихти долі.
І навіть кількість золотих чужих корон
Не буде щастя їм, не буде все ж, від цього.

Хоч моя посмішка лунає мовчки голосніше крику,
І очі світяться «фальшивим» реченням щасливим,
Я дивлюсь на сплямовану нещастям пику,
І розумію — моє розуміння в вашу сторону є дивом.

Я розумію вас, повірте, люди, розумію,
Я біля вас сижу, мовчу, та біди з вами проживаю.
Гадаєте, що мовчки з вами не «дурію»?
Облиште, хлопці, я про все це знаю.

Нехай це голосно звучить. Всі мої ноти
Тримають на плаву, ламають власні вуха.
І навіть існування всесвітньої ікоти
Не доведе, що я потрібна іншим скрута.

Все губиться в словах, сенс губиться у вірші,
Та я вже звикла забувати головне.
І дим легені обпікає надто грішно,
Та в сенсі моїм все ж залишиться одне...

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись