Свою душу я почула

Мені не шкода

Мені не шкода, що втрачаю свої юні, ні на що, безтурботні, навіть глянсові, роки.
На самотні вечори, в присутності лиш місяця, без сенсу.
Мені не шкода, ні, бо я вкладаю душу в безкінечну збірку крикливих, та німих, віршів,
Я хочу, щоб про них дізнались, хоча ненавиджу я пресу.

Я вмію донести сенс, та не всі вміють його як я, не задумуючись, зловити,
Я існую невпевненою римою, бо жити буднями як ви, мені іще не час.
Та якщо телепортуватися у старість — я й не встигла від душі пожити,
Бо що робила — це писала лиш вірші, ковтаючи самотність, за кілометри від вас.

Мені не шкода, бо я в цьому бачила щось справді неймовірне та важливе,
Поки ви придумували бізнеси та купували найдорожчі мотоцикли.
Іронічно, що сама я на такому без страху нічним шосе летіти, мрію.
Але я без планів грандіозних жити, пишучи вірші, уже давно привикла.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись