Я тлію на фоні вина та уламків,
Здіймаюсь до неба, а ти на фіранку.
Мені не можна на висоти у такому стані,
Достатньо того, що я поглядом дуби лякаю.
Як мед на душу — дід, що хреститься передімною,
Я ж являюсь помаранчевою, злою.
Але зараз відчуття беззахисності підіймаються в шкалі,
По світу цеї ночі гулятимуть життям забуті душі.
Я була сильною три дні, й сама себе боялась,
А зараз, почувши відьми сміх, у ніч блукати йти вагалась.
Пішла. Які ж у мене зараз відчуття, що йдуть з моєї сили?
Я відчуваю геть впритул ті душі, що колись як я тут, жили.
Мені радіти даній силі чи сховище від них шукати?
Мабуть, не буду більше сама від себе я тікати.
Так мало статись, чомусь я мала знати, що вони існують поруч,
Й чомусь я маю змогу подумки обіймати їхній порох.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
