Свою душу я почула

Подарована сила

Я тлію на фоні вина та уламків,
Здіймаюсь до неба, а ти на фіранку.
Мені не можна на висоти у такому стані,
Достатньо того, що я поглядом дуби лякаю.

Як мед на душу — дід, що хреститься передімною,
Я ж являюсь помаранчевою, злою.
Але зараз відчуття беззахисності підіймаються в шкалі,
По світу цеї ночі гулятимуть життям забуті душі.

Я була сильною три дні, й сама себе боялась,
А зараз, почувши відьми сміх, у ніч блукати йти вагалась.
Пішла. Які ж у мене зараз відчуття, що йдуть з моєї сили?
Я відчуваю геть впритул ті душі, що колись як я тут, жили.

Мені радіти даній силі чи сховище від них шукати?
Мабуть, не буду більше сама від себе я тікати.
Так мало статись, чомусь я мала знати, що вони існують поруч,
Й чомусь я маю змогу подумки обіймати їхній порох.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись