Свою душу я почула

Витрачена безтурботність

Людина помічає лише те, що уже в неї на думці -
Зарились глибоко в свідомість слова розумного та кровожерливого Ганібала.
Я сховала тонну своїх світобачень у маленькій синій сумці,
Не витрачай дорогоцінний час свій марно — ось моя порада.

До безтурботного життя, як ніяк, та привикається.
І змога вітер описати — це талант й безумство.
Так що ж насправді у свідомості моїй ховається?
Чому так закриваю шлях до мозку свого відчайдушно?

До чого із повітряних думок дверцята ще мені закриті?
На мої "театральні" посиденьки споглядають тисячі очей.
Цікаво, а вони так само як і я життям усі "побиті"? —
Лапки тут грають більшу роль, бо я є свідок у житті безтурботних, як ніхто, ночей.

В інших особистостей будинки спопеляються, рідні назавжди втрачаються.
А ти сидиш, до кінцівок випита людьми, не знаючи чим себе зайняти.
Із кимось в цю секунду, як колись з тобою, безсердечні люди граються,
А ти вирішуєш подаровану роками безтурботність так паршиво витрачати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше