Я зберігаю око свого друга із дитинства біля ліжка у шухляді,
Він завжди був поруч, коли лягала спати у безвучному наряді,
Наповненому словом кожного, хто взяв на себе честь образити мою,
Тим самим проставляючи доріжку в незабутню поглинаючу пітьму.
Ікона без обличчя споглядає, як по стінам ллється божевільний сміх.
Вірний друг без ока подумки в обійми пригортає, він — мій оберіг.
Мої думи дуже темні. Та не в адрес мій тепер, а з мого.
Сідаю в потяг, не знаючи в яку із мертвих мрій веде мене дорога.
Око мого друга із дитинства сльозу впускає, дивлячись на мене,
Із ним живішими стають мої, написані від серця мертвого, поеми.
Він зі мною в подорож поїде, поки я мозгами з посмішкою не поїду.
Оберіг без ока — компаньйон, завдяки якому в себе вірю.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
