Свою душу я почула

Дамба

Ти би могла прийти туди заради вітру,
Він прийняв би тебе як ти — з привітом.
Ви пили б сльози неба з келиха зізнання,
Бо осінь покохати можна й без кохання.

Довіку ти б сиділа на тій дамбі,
І висоту пізнала би, розповіла лаванді.
Сховалось б сонце, хмарним небом любувалась,
Й щасливо жити ти би більше не вагалась.

Мені так шкода, що я вниз не повернула,
Мені сердечно жаль, що я цілунки неба призабула.
Ми в тишині б сиділи з дамбою та наодинці,
І я б ковтки робила щастя, мов з криниці.

Kara Star

Подобається

#1764 в Різне
#402 в Поезія

У тексті є: кохання і самотність біль і радість, реальність і фантазія, важливі питання

Відредаговано: 28.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись