Ти би могла прийти туди заради вітру,
Він прийняв би тебе як ти — з привітом.
Ви пили б сльози неба з келиха зізнання,
Бо осінь покохати можна й без кохання.
Довіку ти б сиділа на тій дамбі,
І висоту пізнала би, розповіла лаванді.
Сховалось б сонце, хмарним небом любувалась,
Й щасливо жити ти би більше не вагалась.
Мені так шкода, що я вниз не повернула,
Мені сердечно жаль, що я цілунки неба призабула.
Ми в тишині б сиділи з дамбою та наодинці,
І я б ковтки робила щастя, мов з криниці.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
