Неначе бджоли в унісон в легені впились жалом. –
Це краплю лиш думок впустила у свідомість.
Як би я хотіла припинити це – не можу, правда,
Потік думок – нестримний ураган півоній.
Я клацаю на новий аркуш і собі нове життя дарую.
Я вже давно потопельник своїх віршів.
Черепаха стала свідком як у такт собі танцюю,
А, принципі, мені й не треба більше глядачів.
Ви всі для мене плавні та бездушні персонажі,
Але дехто солодко лишається в думках.
Я ж для вас – це Всесвітом обійнята пропажа,
Розпливаюся по безнадійних теплових струмках.
Приречена я мріяти у здогадках терпких,
І болю вже не завдає, повірте, ваших слів відсутність.
А ваше безтурботне речення про Всесвіт – це мій вдих.
Бджола, що, власне, жалить – це вечірня сутність.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
