3. Примарний вибір на все життя.

ПРИМАРНИЙ ВИБІР НА ВСЕ ЖИТТЯ

Віка прийшла до тями. Перед очима все пливло. Одне око не бачило зовсім. Попри тонни знеболювального її тіло все боліло. Ясності розуму практично не мала через форсоване пробудження з медикаментозного сну.

Вона почала обводити приміщення розмитою свідомістю. Під вухом пищали прилади фіксації життєвих показників, і від кожного звуку біль в голові віддавав луною.

В її полі змутнілого зору опинився високий світлий силует. Скільки б вона не намагалася сфокусуватися, та розпізнати присутню примарну постать не змогла. Тоді він наблизився й сів поряд з ліжком на стілець і узяв її єдину вцілілу руку в свою долоню.

— Де я? — прохрипіла знеможено.

— Ви в палаті інтенсивної терапії. — почула вона чоловічий незнайомий голос, який вгризався в її свідомість болісними тортурами — Намагайтеся не розмовляти зайвий раз, щоб не втрачати сили. Я вам поясню дещо, і як би це жорстко з моїх вуст не звучало, спробуйте осмислити, прийняти свою участь і дати відповідь, від якого залежить ваше життя. Ви готові слухати? Якщо так, то просто кивніть.

Віка кивнула ледь помітно головою, що далося їй дуже важко.

— Ви потрапили під колеса нашої автівки, а сусідня перемолола вас до невпізнаваності. Вам важко буде зараз це чути, але доведеться вислухати, адже рано чи пізно ваша свідомість отверезіє і вдарить жорсткою реальністю. — він зробив паузу, йому було важко донести до дівчини цю страшну новину — Після аварії ви втратили руку і… обличчя. Вам відтяли обидві ноги через неможливість відновити. Як би це жорстоко не звучало з моїх вуст, та на вас чекає пожиттєве страшне каліцтво. Але в нас є альтернатива для вас. В нас є можливість дати вам повноцінне життя. Це експериментальний проєкт. У вас буде можливість повернутися до повноцінного життя.

Віка спробувала переварити те що він сказав, та нічого дотепно зрозуміти, а тим паче усвідомити не могла, тож вона майже без вагань дала відповідь, щоб він хоча б відчепився від неї. Але і розуміння почутого луною таки відбивалися від стінок черепної коробки й носилися головою.

— Я згодна. — видавила вона з себе з силою.

— Є один момент. Для своїх рідних ви зникнете. Назавжди. Загинете. Ви не матимете можливості ні бачитися з ними, ні перебувати навіть в країні. — Ельдар дивився в забинтоване обличчя, в її вціліле око, яке ще не усвідомлювало достеменно свій стан.

— Я згодна. —  знову повторила вона.

Він нахилився ближче до неї. Його переповнювало хвилювання, адже остання її відповідь буде вирішальною.

— Ви готові покинути планету? — він затамував подих, і наче серце зупинилося, щоб не битися гучно та не перебити її відповідь.

— Згодна. — промовила знесилено дивлячись в нікуди.

Ельдар кивнув поряд стоячій медсестрі, вона ввела препарат у крапельницю і Віка знову провалилася в темряву.

*****

— Містере Девідсон, ви усвідомлюєте всю серйозність вашого наміру і ризик, якому ви піддаєте зовнішні світи?

— Так. Я готовий узяти на себе таку відповідальність і заявляю з упевненістю, що все буде під контролем.

Ельдар сидів в переговорній залі поряд з Козловим. Перед ним над довгим овальним столом нависли кілька моніторів з головуючими управлінь з різних материків, якими розкидані філіали могутньої машини АРКОНу. Йшлися затяжні дебати на тему дозволу транспортування обвинуваченої за межі сонячної системи й планети посиленого контролю.

— Гаразд. Ми надаємо вам наш дозвіл на транспортування обох суб’єктів. Ми вивчили особисте діло Вікторії Шаповарої. Її досьє чисте, тож проблем думаю з її новим статусом не повинно бути, але, пане Девідсон, ви повинні взяти на себе повну відповідальність та опіку над суб’єктом, адже в її руки потрапляє серйозний інструмент, і вам доведеться її виховувати, щоб не повторилася доля обвинувачуваної.

— Я готовий взяти на себе повну опіку.

— Тоді ваше клопотання ухвалене одностайно.

Екрани почали вимикатися один за одним і Ельдар залишився вдвох з Козловим. Між ними стояло мовчання. Говорити більше не було про що, все вже і так давно було обговорено й приготовлене до відльоту, а ця нарада була лиш формальністю для звіту перед його владою, яка його не погладить по голівці, і він це знав, але відступати від задуму не збирався.