Епілог

Терранія зустріла нас теплими проміннями сонця. Тут був останній місяць весни.

- О, привіт демонам та людям! – вигукнув Морда-Кіт, побачивши нас із великою валізою та двома сумками в руках.

Так, я набрала купу речей, одягу, косметики, смаколиків та сувенірів – щось собі, щось на подарунки.

- І тобі, привіт, Мордо-кіт, - посміхнулася я йому.

- Я радий вас знову бачити на території Терранії!

- Кіт, скоро до нас приїжджатимуть гості. Це мої батьки та наші друзі. Одного ти знаєш – це демон Армарос, брат Верріла, який пішов сто років тому…

- Армарос живий? - Кіт підстрибнув на гілці і мало не впав з неї.

- Живіше за будь-якого, - хмикнув Верріл. - Він одружений, і в нього маленький син. Тож ти їх не сплутаєш ні з ким іншим, а батьків Вікі, ти теж, я певен, впізнаєш. Їх відправляєш до нас одразу порталом. Усе зрозумів?

- Усе, - відповів кіт. - Все зрозумів. Все буде у найкращому вигляді!

- Радий це чути! А зараз нам час. - Верріл підійшов до арки, що переливається блакитним кольором, накреслив у повітрі красиву руну - і ми опинилися на галявині в Долині Драконів.

Сказати, що зустріли нас із радістю – це нічого не сказати. Це був фурор. Нас обіймали, цілували, вітали, дізнавшись про мою вагітність. Ще більше зраділи, коли дізналися про Армароса й про те, що він незабаром приїде в гості.

З нагоди нашого повернення в Долині було влаштовано святковий вечір біля вогнища з піснями під гітару, на який з'їхалися всі мої друзі з різних Долин. Дізнавшись про моє повернення, вони відклали всі свої справи.

Демони взялися за готування вечері, хтось був зайнятий облаштуванням майданчика, а ми з Веррілом оглянули наш новий будинок. Я була у захваті. Коханий справді дуже затишно та гармонійно його обставив. І з вільною четвертою кімнатою одразу визначилися – тут буде дитяча.

***

Теплий вечір, тепла компанія – я відчувала себе дуже щасливою. Ми з Веррілом сиділи, обнявшись. Його крила, які одразу проявились у Терранії, тепер затишно огортали нас.

Поруч сиділи Карим з Наїною та Алан. Вони дивилися на нас із любов'ю та захопленням. Яромир та Станімір теж тут були. Вони дуже зраділи, коли дізналися, що я повернулася назавжди й тому, що в нашій сім'ї незабаром буде маленький демон.

Сат та Аластор прийшли не одні, а з подругами-ельфійками. Я була дуже рада за хлопців. У Терранії справді все налагоджується. Тут народжуються нові сім'ї, а отже – життя продовжується і все обов'язково буде добре!

Наша сім'я стала першою, з якої почалися зміни, і дуже хочеться вірити, що цей світ ніколи більше не дізнається, що таке війни та розбрати. Принаймні я намагатимусь зробити для цього все можливе. Я хочу, щоб мої діти, онуки та діти онуків жили щасливо у світі, дружбі та коханні!

Anitka SunnyFeo