Розділ 3

Після сніданку ми втрьох піднялися до моєї кімнати. Ніколас відправив посильного до кравця. Жив останній у сусідньому кварталі, так що протягом години, за відсутності у нього в лавці клієнтів, тер Джонсон повинен був підійти до нас.

Як тільки зачинилися двері до моєї кімнати, до мене підійшов Станімир та простяг сувій.

- Ось тримай, поклади у надійне місце, це твої документи на період перебування у нашому світі.

Я хмикнула, але сувій узяла.

- Дякую!

Розгорнула сувій та прочитала наступне: «Пред'явник даного документу, терра Вікторія Н., є мешканцем міста Енська, проживає на Квітковій вулиці в будинку 8. Колір волосся – золотистий, колір очей – зелений. Статура звичайна, зріст – 167 см».

- Але як? Як ви дізналися все це і чому я живу на Квітковій вулиці?

- Ми знали, як ти виглядатимеш – Кришталева Куля у Храмі Долі показала твоє зображення. А на Квітковій вулиці розташований гуртожиток для студіонів Академії Магії, Науки та Ремесл, – відповів мені Стані.

- Але ж я не студіон, – я здивувалася, – у нас до студентського гуртожитку не можна потрапити, якщо ти не вчишся у цьому закладі.

- Нам вдалося домовитись, щоб тебе там поселили. А стати студіоном Академії Магії, Науки та Ремесл чи Академії МНР, ти зможеш, якщо захочеш. Там багато факультетів, а її філії є у ​​всіх Долинах. Але головна будівля лише в Енську, – пояснив Стані.

- Зрозуміло, – я скрутила сувій назад у трубочку та сховала у рюкзаку. – А зараз розкажіть мені детальніше, що у вас тут трапилося.

- Сідай, – показав мені Яро на один із стільців, він сів на сусідній, а Стані присів на краєчок ліжка. На столі чоловік розклав складену вчетверо карту, яку витяг з передньої кишені штанів.

- Це наш материк. Він поділений на Долини, які омиває Океан.

- Тобто це острів?

- Острів? – не зрозумів Яро.

- Острів – так називається частина суші, повністю оточена водою, – пояснила я, згадуючи географію. – Хоча материк теж правильно. Він від острова тільки розмірами відрізняється, – знову згадала курс шкільної географії.

- А, ну можливо, ми називаємо Терранію материком. Ми зараз на Заході – у Долині Тролів, далі ми їдемо на Північ, у нашу, Ельфійську Долину. У південній частині розташовані гори, там знаходиться Гірська Долина Гномів, на Сході – величезний ліс, ми називаємо його Лісництвом, хтось Долиною Лісу, але сенс той самий. У центрі знаходяться великі міста самих терранійців й наша столиця – місто Енськ. А ось на південному сході є Долина Драконів, де за повір'ям і розташований вхід до Нижчого Світу, звідки лізуть ці Темні Сили.

- Цікаво, а річка?

- Ах, Річка. Вона перетинає кілька долин. А у терранійців розташована ще й широка затока, де розташовані джерела Живої та Мертвої Води. Тільки зараз Водяний закрив доступ до них.

- А чому?

- Самі не зрозуміємо, що там сталося, але він запевняє, що й сам не може набрати води для своїх потреб. Ніби джерела перестали працювати. А без цієї води неможливо отримати добрий урожай й вилікувати деякі рани. Жива вода сприятливо впливає на ґрунт. Достатньо трохи додати її у воду для поливу, і все, що посіяно на полях, дає великий урожай. А Мертва вода використовується для приготування зіллів. Їх роблять у Лісництві. На цій воді готуються усі ліки.

Наразі запас лікарських зіллів практично закінчився. З Лісництва вони більше не надходять до лавок в інших долинах.

- Так, а що з гномами?

- Гноми перестали постачати до Центру коштовне каміння, руду, глину – стоять усі майстерні. Нічого більше не виробляється. До того ж, з'явилися любителі халяви, які їздять у Лісництво та безконтрольно вирубують дерева.

- А чому ви їх не зупините?

- Не можемо спіймати. Вони дуже вправно маскуються та ховаються.

- Справді, трапляється щось дивне. А як і чому загинули батьки вашого Імператора? І чи є ще якісь жертви?

- А вони не загинули, точніше, невідомо, що з ними, вони зникли. І ніхто не знає де вони. І ось з моменту їхнього зникнення і почалися у нас усілякі заворушення.

- Це все дивно, – я слухала і ніяк не могла зібрати цей пазл. Картинка не складалася: хто і навіщо викрав Вищих, як тут називали правителів, і чому їхнє зникнення спричинило такі наслідки? Переворот? – Я в задумі поскребла лоба, але розумні думки від цього не з'явилися. На жаль.

У двері постукали.

- Увійдіть! – обізвалась я.

Хлопець швидко згорнув карту, і в цей момент до кімнати зайшов ще один троль. Такий самий, як і тер Ніколас, величезний: високий, з широкими плечима, одягнений він був у робочий комбінезон сірого кольору. На фартуху скрізь, де можна, були встромлені голки та шпильки, з кишені стирчала сантиметрова стрічка та ножиці.

- Доброго дня, шановні терри. Терро, – він трохи кивнув головою. – Терр Джонсон до ваших послуг. Мені передали, що вам необхідний дорожній одяг.

- Так, – я жестом запросила його увійти.- Мені потрібний одяг для тривалої подорожі верхи.