РОЗДІЛ 17. Підступний цистит як захист кордонів та вища жіноча мудрість

Відповідно, коли до тебе нарешті доходить це болюче усвідомлення, що саме ти є першопричиною всіх вчинків по відношенню до себе, правила гри кардинально змінюються. Ти починаєш чітко розуміти: на будь-якому етапі стосунків — чи то на самому початку банального знайомства та спілкування, чи то в період палких зустрічей, чи то вже під час тривалого спільного проживання під одним дахом і далі по життю — ти зобов'язана ставити СЕБЕ на перше місце. Абсолютно все у своєму просторі ти маєш сприймати суто з висоти одного-єдиного запитання: «А чи комфортно мені зараз?». І що б там навколо не сталося, які б бурі не вирували, ти мусиш мати внутрішню гідність відстояти свої кордони, своє чітке «хочу» або тверде «ні».

Але я вже чую, як ти скептично зауважиш: «Слухай, ну це такі гучні, пафосні слова — відстоювати...».

Так, мій любий читачу, відстоювати — слово дійсно гучне, сильне, і така відвага притаманна далеко не всім жінкам у світі. Але давай подивимось на нас. У більшості саме українських жінок ця сила закладена на якомусь генетичному рівні, вона буквально тече в наших жилах! Недарма ж іноземці століттями порівнюють українок з легендарними амазонками. У нас цей войовничий дух у крові.

Проте в сучасному житті справжнє відстоювання себе — це не про махання шаблею і не про істеричні крики. Тут у хід іде вища жіноча мудрість. Та сама мудрість, яку ти крок за кроком набуваєш, коли вчишся просто спокійно спостерігати з боку, коли тверезо відстежуєш будь-яку життєву ситуацію, аналізуєш поведінку партнера і, відповідно, робиш правильні висновки.

І от коли ти володієш цією мудрістю, ти вже точно знаєш і відчуваєш, як діяти далі. Якщо ти бачиш, що з цією людиною тобі дійсно по дорозі, що там є потенціал, — ти красиво, витончено, суто по-жіночому дипломатично відстоюєш свої кордони й свої потреби, завжди м'яко отримуючи своє.

Але якщо перед тобою стіна? Тоді ти просто береш і відверто в очі говориш усе, що ти думаєш про цю не хорошу людину. Знаєш, як свого часу дуже влучно сказав наш знаменитий і незабутній Кузьма Скрябін: «Дебілу треба говорити, що він дебіл, бо він живе і про це не знає». Геніальна ж фраза! Ти кажеш це спокійно, чітко розуміючи, що саме з цієї секунди ваші дороги розходяться назавжди. Ти подумки дякуєш йому за цей безцінний досвід і з посмішкою йдеш далі, навіть не думаючи озиратися на такі «уроки життя».

А вже потім, наодинці з собою, ти знову сідаєш і проводиш холодний аналіз: де саме ти сама «косякнула» на початку? В який момент дала слабину й поступилася своєю самоцінністю? Прописуєш це у своїй голові й даєш собі слово більше ніколи в житті не повторювати подібної помилки.

І от тут, на цьому цікавому місці, я хочу провести одну дуже важливу паралель. Давай зв'яжемо докупи нашу улюблену психосоматику та вміння (або не вміння) вчасно відстояти свої кордони. Як ти гадаєш, яка саме болячка, який симптом у нашому тілі першим вилазить назовні, коли ми мовчки ковтаємо образи й дозволяємо витирати об себе ноги? Ти здивуєшся, але...

Цистит! О так, ця «улюблена» та найпідліша болячка мільйонів жінок. Якщо ти хоч раз у житті стикалася з нею в будь-якому віці — а я чомусь на всі сто відсотків упевнена, що кожна з нас мала з цим справу бодай один раз, — то ти ніколи, в житті не забудеш ці симптоми. Ти ніколи не забудеш ці довбані, нескінченні години в ліжку з теплою пляшкою води (чи, рідше, зі спеціальною грілкою), затиснутою в причинному місці. Не забудеш ці нестерпні, дикі й постійні позови в туалет, ці щохвилинні виснажливі прогулянки до того ж таки унітазу і цей довбаний, пекельний біль при виділенні кожної крихітної краплини «роси». Це справжні тортури, які вимикають тебе з життя.

Знову ж таки, я вже прямо крізь сторінки чітко чую твоє внутрішнє протистояння. Бачу твоє обурення з приводу того, що я знову все так уперто зводжу до суворих правил психосоматики й біології. Але почуй мене: я робила це не просто так. Я хочу навчити тебе мислити ширше! Я хочу навчити тебе аналізувати своє життя самостійно.

Просто сядь і відверто відстеж: яка образа передувала цьому запаленню? Який прихований конфлікт вирував у тобі напередодні? Який тотальний дисбаланс між тим, скільки ти безкоштовно віддаєш людині, і тим мізером, який ти отримуєш натомість, спровокував цей вибух? Подивись на факти — і ти чітко побачиш, як саме і на що конкретно відповідає твоє бідне тіло.

До речі, при першому жорсткому зіткненні характерів у будь-якому партнерстві цистит вилазить назовні найчастіше. Це реакція організму на те, що твою територію безцеремонно захоплюють, а ти мовчиш і не захищаєшся. Далі я розжовувати не буду. Віднині відстежуєш і аналізуєш ти сама. Від мене більше не буде жодних підказок чи нав'язливих прикладів.

Добре, добре, закриваємо цю тему і залишаю її тобі на серйозне домашнє опрацювання. Думай. Перевіряй. Вчися чути себе. =)

Давай нарешті назавжди залишимо похмуру тему про те, як негативно й болісно відповідає наше тіло на конфліктні ситуації (бо хронічний дисбаланс — це, як не крути, теж підлий, прихований конфлікт). Досить про сумне.

Я хочу поговорити з тобою про прекрасне. Про те, як наше високочутливе жіноче тіло й організм у цілому розквітає і відповідає взаємністю, коли його щиро цінують, палко кохають, у всьому підтримують — і, до слова, буквально носять на руках!  У прямому чи переносному сенсі — неважливо.

Адже це теж неймовірно легко відстежити в реальному житті. Що першим кидається в очі, коли жінка щаслива? Миттєво змінюється її погляд — у ній загоряється якесь особливе, внутрішнє світло. А потім, крок за кроком, починає мінятися все: якість шкіри, блиск волосся, міцність нігтів, її легка хода, м'яка манера розмови, поведінка... Звісно, все це відбувається не за один день, а поступово, плавно. Але ці зміни неможливо не помітити.

Тут знову йде прямий вплив на молекулярному, клітинному рівні. Але якщо в першому випадку (про який я наводила стільки болючих прикладів) вмикається миттєва захисна реакція організму, тому хвороба вистрілює швидко, бо мозок зчитує токсичність як пряму загрозу для життя... То для отримання результату з теперішнього, щасливого прикладу нашому тілу потрібен час. На руйнування будинку потрібен один день, а от на побудову чогось прекрасного, міцного та витонченого завжди потрібно набагато більше внутрішніх витрат. Це як у будівництві чи в садівництві: щоб виростити розкішний сад, потрібен час, правильний догляд і, найголовніше, — вірний підбір майстра чи кваліфікованого спеціаліста.