РОЗДІЛ 16. Жіноче здоров'я, сліпа самопожертва та чоловічий диванний комфорт

А скільки ще подібних історій, пов’язаних саме з жіночим здоров'ям, ховається за зачиненими дверима українських родин… Неймовірна, просто колосальна кількість! Організм жінки — це настільки тонкий, чутливий і показовий інструмент, що він миттєво реагує на найменші зміни в навколишньому середовищі, на токсичність оточення і — найголовніше — на реальне ставлення чоловіка, який знаходиться поруч. Дивуєшся щоразу, наскільки точно тіло зчитує фальш. З цього виходить, що вибираючи чоловіка з яким жити ти буквально вибираєш рівень свого здоров'я і якість свого життя.

Сьогодні навіть традиційна медицина вже не може просто так відкидати цей очевидний факт. Хоча — добре, добре… давай я зроблю важливе уточнення: це розуміють саме сучасні, прогресивні лікарі, які дивляться на пацієнта в цілому, а не тільки на його аналізи. Так от, вони відверто визнають: якщо чоловік не підходить жінці ментально, якщо між ними немає душевної безпеки та поваги, у неї практично відразу починаються хронічні «жіночі» хвороби. Які — о диво! — безслідно зникають самі по собі, варто лише жінці остаточно припинити ці стосунки.

І знову тут, мій скептичний читачу, взагалі не грає ролі твоє улюблене «вірю чи не вірю». Так є. Це біологічний факт. Хочеш — сприймай це, а хочеш — відмахуйся далі, але правду немає куди діти. Жінки розповідають таку неймовірну кількість подібних історій із власного важкого досвіду, що ігнорувати цей масив доказів просто неможливо.

Сюди ж відносяться і ті хвороби, які раптово виникають у тривалих шлюбах чи довгострокових стосунках. У стосунках, де спочатку абсолютно все починалося прекрасно, панувала пристрасть і романтика, але в якийсь момент стався той самий підлий дисбаланс, один із партнерів перестав чути іншого, і надчутливий жіночий організм відразу дав про це знати першими симптомами. Тіло сигналізує про тріщину в союзі набагато раніше, ніж мозок наважиться це визнати.

Тут ти, звичайно, можеш мені голосно заперечити, мій любий читачу. Мовляв, чому це я так сліпо зациклилася на психології й зовсім не враховую в цій формулі якість самого життя? Ну, наприклад, щоденні стреси, неякісні продукти, погану воду, вживання алкоголю чи хронічне куріння?

А я тобі відповім: я НЕ враховую все це навмисно. Чому? Та тому, що люди живуть у такому темпі й з такими звичками завжди. Давай увімкнемо логіку: якщо пара познайомилася, закохалася і почала жити разом, чудово знаючи з першого дня, що хтось із них курить чи може дозволити собі час від часу розслабитися з келихом алкоголю, — це означає, що вони від початку прийняли правила гри. Вони адаптувалися до цього темпу і живуть у ньому далі. Якщо вони залишаються разом, відповідно, цей спосіб життя влаштовує обох партнерів. Мало хто кардинально змінює свої побутові звички, просто переступивши поріг нових відносин. Тож якщо через 5 чи 10 років такого спільного життя жінка раптово серйозно занедужує — причина криється взагалі не в цигарках, які вона курила всі ці роки. Причина ховається в тому, що з цих стосунків кудись безповоротно зникла любов, безпека та повага. І її тіло просто відмовилося жити в цій емоційній пустелі.

Тому, відповідно, головна причина абсолютно не в курінні, не в екології і не в поганих продуктах. Глибинний корінь більшості жіночих хвороб ховається в тому, що майже все, що робить жінка у стосунках, здебільшого перетворюється на тотальну, сліпу самопожертву. Добре, добре повністю відкидати вплив зовнішнього середовища ми не будемо, але все ж ці фактори не грають аж такої особливої ролі саме на жіноче здоров'я в парі.

До того ж сценарій завжди однаковий: спочатку, на перших порах, ця твоя жертовність сприймається чоловіком як щось неймовірне, прекрасне і святе. Тобою захоплюються. Але минає зовсім трохи часу, і все це автоматично переходить у розряд сірої «звичайності». Втрачається будь-яка цінність того, що стає щоденною звичкою. Більшість чоловіків, на превеликий жаль, з часом просто перестають помічати, яку колосальну кількість турботи, тепла та ресурсу вони безкоштовно отримують у цих стосунках. Вони сприймають твій подвиг як базову комплектацію.

Але давай справедливості заради не будемо гребти всіх під один гребінець. Звичайно, у нашому світі є й інші чоловіки. Ті, які дійсно все розуміють. Які вміють не просто створювати гарний вигляд перед друзями, а по-справжньому, глибоко чути свою жінку і робити реальні вчинки. Вони вміють цінувати, вміють щиро віддавати у відповідь і помічати кожну дрібницю. І це просто прекрасно! Я сама маю такий досвід у житті, тому знаю, про що кажу. У таких зрілих стосунках ніколи не буде хронічних психосоматичних хвороб. Чому? Бо навіть якщо у парі й виникають якісь непорозуміння чи кризи, вони завжди обговорюються ротом. Спокійно, чесно, крок за кроком, до тієї самої пори, поки не знайдеться омріяна золота середина і комфортний баланс для кожної зі сторін. Це взагалі неймовірна, суто чоловіча риса — вміти слухати, по-справжньому чути свого партнера, міцно кохати і йти на розумні компроміси заради отого великого, спільного «МИ».

Але більшість чоловіків, на жаль, такими не є. і дуже часто саме через це в родинах починається те саме виснажливе «перетягування канату» чи «ковдри» на один бік, як ми всі звикли говорити.Зачасту як буває? Чоловіки просто банально лінуються. Вони з полегшенням віддають весь контроль, усю відповідальність жінці — за зручним принципом: «Ну, якщо ти можеш все сама, то вперед!  Роби, пахай, вирішуй проблеми, вези цей віз. А мені й так нормально. Ти ж у мене сильна, ти чудово з усім справляєшся. Молодець, так тримати! Пишаюсь тобою)».

Слухай, отакі слова підтримки — вони, звісно, дуже важливі й потрібні кожній із нас. Але, курва, точно не в ті моменти, коли твій чоловік просто безтурботно чілить і вилежується вдома на дивані, а ти в цей самий час пашеш на двох-трьох роботах, тягнеш на собі виховання дітей і всю цю нескінченну, душну «битовуху»! Це не підтримка. Це цинічне поплескування по плечу коня, який уже ледве стоїть на ногах, але продовжує везти плуг. і ти біжиш далі, посміхаєшся, руйнуючи власне здоров'я заради чужого диванного комфорту.