РОЗДІЛ 15. Історія залізної леді, або Чому на війні діти не народжуються

А тепер слухай іншу історію. Була у мене одна давня знайома. Вона з тих дівчат, які дуже рано і блискавично зрозуміли, «як насправді влаштований цей світ». Знаєш, така залізна, сильна, вольова, абсолютно незалежна особа, яка щиро й відверто плювати хотіла на думку абсолютно всіх навколо, без жодного винятку.

Ще будучи в досить юному віці, років так у двадцять, вона знайшла собі хлопця (який у майбутньому став її офіційним чоловіком). І цей хлопець беззаперечно слухав її і підкорявся будь-якому її слову без жодного роду зауважень чи протестів. Повне, тотальне підкорення, так би мовити. Насправді, іншого чоловіка вона б поруч із собою і не потерпіла. Вона мала бути головною. Вона завжди права — навіть якщо об'єктивно це взагалі не так. У її всесвіті існувало лише дві думки: її власна і неправильна.

Зустрічалися вони зовсім недовго, можливо, місяців зо три, а потім швидко розписалися. Почали жити разом, будувати побут, працювати, наживати майно, їздити на відпочинки й нібито на повну насолоджуватися цим життям. Картинка була просто ідеальною.

Проте через якихось років п'ять я цілком випадково дізнаюся, що попри весь цей зовнішній успіх, що б вона не робила, вона ніяк не може завагітніти. Наші дороги з нею на той час уже давно розійшлися, ми взагалі не спілкувалися. Але тут я мушу зробити важливе зауваження. Будь ласка, мій читачу, не думай, що я якась банальна любителька збирати брудні плітки чи порпатися в чужій білизні. Зовсім ні! Я — палкий любитель живих історій. Мені важливо відстежувати подібні ситуації та збирати інформацію виключно для внутрішньої систематизації. Мені до нестями цікаво розуміти ці невидимі причинно-наслідкові зв'язки, щоб потім, через роки, повертатися до них і глибоко аналізувати, як наші вчинки відгукуються в нашому тілі.

Так ось, як я про це дізналась? Якось я розмовляла зі своєю близькою подругою, яка напередодні випадково зустрілася з цією нашою спільною знайомою. Тут варто уточнити одну делікатну деталь: у нашому суспільстві про такі інтимні, глибоко сімейні речі зазвичай не прийнято ділитися з простими знайомими. Наш стандартний діалог при випадковій зустрічі більше схожий на сухий обмін люб'язностями: «Привіт, як справи? — Все супер, а у тебе? — Теж ок».

Та в тих критичних випадках, коли внутрішня ситуація триває занадто довго і людина вже просто психологічно «не вивозить» цей тягар наодинці, її греблю прориває. Вона починає вивалювати свій біль ледь не кожному зустрічному. Дехто робить це для того, щоб йому банально допомогли порадою, дехто — щоб його просто пошкодували й погладили по голівці. У кожного в цей момент свої цілі та егоїстичні потреби.

І от сталося так, що наша спільна знайома, навіть до ладу не бачачи мою подругу всі ці роки, при першій же зустрічі просто взяла і з порогу вивалила на неї всю свою тяжку ношу — довгі роки неможливості завагітніти. Всю цю виснажливу, суху пустелю всередині своєї залізної системи.

Причому найпарадоксальніше в цій історії те, що з погляду чистої медицини вони були ідеально здоровою парою. Усі медичні показники, всі аналізи обох партнерів були в абсолютній нормі. Відповідно, навіть найприскіпливіші лікарі не мали до цієї родини жодних зауважень чи претензій. Ніхто з них в анамнезі ніколи не хворів на ті хвороби, наслідком яких могло б стати безпліддя. Вони мали прекрасні, максимально комфортні умови для життя: вже збудували власне затишне житло, мали регулярні дорогі відпочинки та солідний фінансовий достаток.

Вони мали все, що можна купити за гроші. Не мали вони лише одного, найголовнішого — внутрішнього балансу. Бо жінка в парі має залишатися жінкою! Така її первісна природа. І все. Тут знову взагалі не грає ролі твоє суб’єктивне «вірю чи не вірю». Так є. Це залізобетонний закон Всесвіту! Він ніколи не зміниться через якесь там твоє особисте «не вірю» чи «не хочу».

Знаєш, у часи активного розвитку та становлення фемінізму нам усім дуже гучно нав’язали думку, що чоловік — це виключно «здобувач» (або, як кажуть, добітчік), а жінка — нібито слабка й безпомічна істота. Але сучасні серйозні дослідження показують абсолютно протилежне. Наука доводить, що жінки генетично набагато сильніші, жінки витриваліші під час криз, вони більш стратегічні у мисленні та банально живучіші. Це закладено навіть на найпершому, мікроскопічному рівні: у медицині відомо, що на стадії ембріона дівчинка має значно вищі шанси на виживання, ніж хлопчик.

ТА це НЕ означає, що жінка через свою силу повинна добровільно звалювати все на власні плечі й тягнути весь цей віз самотужки! Так вона має проявлятись і має мати свободу вибору у своїх проявах, але не забувати, що вона жінка. Тим паче — ламати під себе чоловіка. Природа зробила жінку такою витривалою лише з однією метою: щоб її організм мав колосальний внутрішній ресурс виносити потомство і дати світові нове життя. Для цього потрібні шалені запаси міцності, яких у чоловічому організмі просто немає за непотрібністю. Бо лише жінка здатна творити це диво.

А відповідно, для того, щоб це диво зачаття відбулося, жінці потрібні відповідні психологічні умови. Її потрібен простір, де вона може розслабитися, зняти свої лицарські обладунки й довіритися чоловікові. Все в цій системі має стояти на своїх законних місцях. Коли ж жінка перетворюється на залізного диктатора, який тотально все контролює і вимагає від чоловіка повного підкорення, її гормональна та психічна система переходить у жорсткий чоловічий режим захисту. Організм зчитує це як постійну війну. А на війні, як ми вже знаємо, діти не народжуються. Тіло просто блокує вагітність, попри ідеальні аналізи.

А тотальний дисбаланс у цій парі ховався в тому, що саме вона пахала на повну силу й забезпечувала родину набагато більше. Чоловік у цих стосунках ніколи не був справжнім здобувачем. Моя знайома повністю жила на жорстких чоловічих енергіях: абсолютно всі питання з приводу заробітку, розподілу сімейного бюджету, купівлі квартири, її ремонту, облаштування, поточних документів — усе це закривалося виключно нею. Так, чоловік, звичайно, брав у цьому якусь пасивну участь, але, якщо називати речі своїми іменами, у цих стосунках саме ВІН був «замужем», а ВОНА — «одружена».