РОЗДІЛ 9. Таємна зброя слів та експеримент із кристалами води

Але зачекай. Поки ми не пішли далі, мені дуже хочеться додати ще кілька важливих слів стосовно вібрацій наших думок чи мрій, та тієї невидимої енергії, яку вони щомиті створюють навколо нас. Тут можна провести дуже красиву й чітку аналогію зі словами, які ми вимовляємо вголос. Бо наше слово — це теж, якщо розібратися, така собі таємна зброя, що має свої власні, цілком фізичні частоти та амплітуди.

Я знову прямо зараз відчуваю, як у тебе всередині заворушилося бажання закрити цю книгу. Ну от, мовляв, ця жіночка знову залазить у якісь дрімучі хащі й гущавину лісу, не наводячи жодних залізобетонних доказів... Що ж, знову і знову повторю: це твоє повне право. Але якщо ти навчишся просто спостерігати й аналізувати все те, що щодня відбувається навколо тебя, ти без жодних зусиль знайдеш тисячі простих підтверджень моїм словам.

Давай, щоб було максимально зрозуміло, я наведу тобі приклад саме на словах.

Я впевнена, що більшість із нас хоча б краєм вуха чули про колосальний вплив слів на рослини, на домашніх тварин, на людей і — що найцікавіше — на саму структуру рідин. Всі напевно бачили те знамените наукове дослідження з водою. Учені брали два абсолютно однакових келихи з чистою водою. Одразу, для чистоти експерименту, вони під мікроскопом досліджували і робили фотографії початкової структури цієї води, щоб переконатися, що вона ідентична. А далі починалася магія людського голосу. В один келих протягом певного часу промовляли лише найтепліші, найприємніші слова: «любов», «вдячність», «ніжність». В інший — кричали неприємні, злі й брудні фрази.

А потім автори експерименту різко заморожували воду і досліджували під мікроскопом кристали з кожного келиха. І знаєш що? Структура води кардинально змінилася в обох склянках!

Там, де лунали приємні слова, вода замерзла у формі розкішних, правильних сніжинок. Це були чудові візерунки: плавні, гармонійні, неймовірно цікаві, наче філігранно виконані рукою самої природи. А там, де воду поливали брудом і неприємними словами... Боже, на ті фото було боляче дивитися. Замість сніжинок там утворилися потворні кристали: гострі кути, різкі зламані закінчення, повна відсутність чітких кордонів. Усе це виглядало як якась неякісна, неохайна і незакінчена праця дуже злого, невмілого майстра.

А тепер давай увімкнемо логіку і зробимо головний висновок із цього дослідження. Якщо кожне наше слово здатне так кардинально змінити фізичну структуру води в келиху, то що воно робить із нами? Адже ми всі — і люди, і тварини, і рослини — є живими істотами, які здебільшого складаються саме з рідини! Наше тіло — це і є той самий келих. Кожне кинуте тобою слово, кожна твоя думка миттєво змінює структуру твоєї внутрішньої рідини, а відповідно — впливає на твоє здоров'я, на твій настрій і на твою особистість у цілому. Ти буквально перепрошиваєш свій організм на молекулярному рівні.

До речі, подібні експерименти згодом проводили і на рослинах, і на тваринах. Тільки замість слів там часто використовували музику — класичну або важкий рок. Але суть і кінцевий результат завжди залишалися одними й тими ж самими: гармонійні вібрації створюють життя і красу, а хаотичні та злі — руйнують усе на свіжому шляху. Тож подумай, якими візерунками ти щодня заповнюєш свій внутрішній світ.

Я навела тут цей простий приклад саме зі словами лише тому, що так набагато легше для нашого сприйняття. Слова ми принаймні можемо фізично почути своїми вухами, зафіксувати їхню інтонацію та гучність. А от наші думки... Думки ми почути не можемо. Вони проносяться в голові тихо, як привиди, і саме тому в їхній реальний, матеріальний вплив людям так важко повірити. Але, знову і знову повторюю тобі: так є. І цей закон всесвіту працює щомиті, абсолютно не залежачи від твого особистого сприйняття, скепсису чи віри в цей факт. Твій мозок випромінює частоти, навіть коли ти просто мовчки дивишся у вікно.

І знаєш що? На цьому етапі нам обом точно потрібна перерва. Наша розмова завітала у дуже глибокі води, тож давай трохи видихнемо.

Просто відклади зараз цю книгу. Встань, піди на кухню і зроби собі гарячої кави або запашного чаю — того самого напою, який ти любиш найбільше у світі. І перед тим, як зробити перший ковток, зупинись на секунду. Нахилися над цим горнятком і подумки або пошепки скажи над ним усі найтепліші, найдобріші та найніжніші слова, які ти так рідко кажеш самому собі. Похвали себе. Обійми себе цими словами.

А потім — випий цей напій. Випий повільно, з шаленою насолодою і справжньою, щирою любов’ю до себе. Нехай ця правильна, красива структура рідини просочить кожну твою клітину.

Посидь у тиші. «Перевари» все те, що ти щойно прочитав. Замислись над цими масштабами та над тими колосальними можливостями, які насправді ховаються у твоїй голові. Тобі дали в руки пульт від твого життя, а ти досі боявся натиснути на кнопку. Подумай про це, поки чай ще гарячий…