Глава 9. Підміна

Élise травмувалася в четвер на другій репетиції.

Не впала красиво. Просто невдало приземлилася, сказала коротке французьке слово, яке Ірина вже знала, і сіла на підлогу.

Музика зупинилася.

Хореограф підійшов.

Élise спробувала встати.

— Non.

— Ça va.

— Non.

Це «non» Ірина теж знала добре.

Через пів години стало зрозуміло: нічого страшного, але суботній виступ вона не танцює.

Ірина саме перевзувалася, коли репетиторка підійшла до неї.

— Tu connais sa partie?

Ірина зрозуміла тільки «партію» й ім’я Élise.

— What?

Marc переклав:

— You know her part?

— Yes.

— All?

— Yes.

Репетиторка здивувалася.

— Pourquoi?

— Because I watch.

Marc сказав щось французькою.

Ірина почула soviétique.

— Я тебе зараз ударю.

— What?

— Later.

Партія Élise була не великою, але окремою. Два виходи, невеликий дует і кілька хвилин попереду групи. Ірина знала її не тому, що чекала травми.

Вона знала майже всі місця навколо себе.

Так її вчили.

Якщо хтось не вийде, ти не питаєш, що робити. Ти знаєш.

На першій прогонці Ірина запізнилася у повороті.

Репетиторка зупинила.

— Encore.

Ірина стала на початок.

Другий раз зробила чисто.

Потім раптом сказала:

— Maybe Françoise?

Marc, який стояв збоку, повернув голову.

— What?

— She knows too.

Françoise справді знала. Вона була офіційною другою заміною в кількох номерах.

Репетиторка щось відповіла. Marc переклав:

— She says Françoise has other part same evening. Why?

— Nothing.

— You ask.

— I know.

У залі сиділа Élise з льодом на щиколотці. Вона почула своє ім’я й махнула рукою.

— Irina!

Ірина підійшла.

Élise говорила швидко. Ірина зрозуміла тільки «samedi» і «danse».

— Slowly.

Marc підійшов слідом.

— She says dance Saturday. Don’t make problem.

Élise додала щось.

Marc усміхнувся.

— And if you are bad, then she can be angry.

— А якщо добре?

— What?

— Nothing.

Élise простягнула руку й схопила Ірину за зап’ясток.

— Danse.

Просто танцюй.

Ірина кивнула.

Увечері вдома дістала лист Лариси.

Не весь. Тільки першу сторінку.

Ти дурепа.

Вона усміхнулася й поклала назад.

У суботу Ірина прийшла раніше. Костюм Élise був трохи коротший у талії й ширший у плечах. Костюмерка заколола, перешила один гачок, бурчала, що танцівники могли б хоч іноді мати однакові тіла.

— Impossible, — сказала Ірина.

Костюмерка подивилася.

— Enfin, tu parles français.

— Important words.

Перед виходом вона стояла за кулісою й розтирала холодні пальці.

Звідси було видно край залу. Élise сиділа збоку, нога на другому стільці, лід уже розтанув і темнив рушник.

Ірина раптом згадала київський список і Ларисине прізвище вище за своє. Спогад прийшов недоречно, без жодної користі.

— Irina, — тихо покликав Marc. — Ready?

— Yes.

Музика почалася.

Ірина вийшла.

Перший вихід пройшов чисто. На другому вона ледь не випередила Marc у дуеті й почула його тихе:

— Wait.

Встигла.

У середині був момент падіння.

Той самий принцип, який колись доводив її до люті: не танцювати падіння.

Ірина віддала вагу підлозі.

Трохи боляче вдарила плече.

Встала.

Пішла далі.

Після фіналу були оплески.

Не овація.

Не історичний вечір.