Глава 8. Рахунок

Після Ларисиного листа Ірина почала приходити раніше.

Спочатку на десять хвилин.

Це ніхто не помітив.

Потім на двадцять.

Потім одного ранку сторож ще мив підлогу в коридорі, коли вона прийшла.

— Fermé.

— Je travaille ici.

Він подивився на годинник.

— Pas encore.

Ірина зрозуміла досить.

Сіла на лаву й чекала.

Вона не думала: я повинна відпрацювати те, що через мене Борис Андрійович не поїде за кордон.

Такі речі вона собі не говорила.

Вона просто робила ще одну комбінацію.

Потім ще.

Якщо репетиція закінчувалася о п’ятій, Ірина залишалася до пів на шосту. Якщо тіло було втомлене, працювала руки. Якщо нили стопи — корпус. Якщо П’єр казав іти додому, вона йшла в іншу студію.

Через два тижні Élise сказала:

— Tu es folle.

— Je sais.

Це французькою Ірина вже вміла.

Marc одного разу застав її після всіх біля станка.

— You train like someone behind you.

Ірина не зрозуміла.

Він показав руками: біжить, озирається.

— Someone chasing.

— Nobody.

— Then why?

— Work.

— Tomorrow work too.

— I know.

Marc знизав плечима. На відміну від П’єра, він не любив переконувати людей довго.

— Your leg.

— What?

Він показав на правий ахілл.

Ірина машинально опустила п’яту.

— Nothing.

Біль почався не одного дня.

Спочатку сухожилля було тугішим уранці. Через кілька plié відпускало. Це Ірина знала. У танцівників половина тіла до десятої ранку могла бути «нічого».

Потім з’явилася болючість після стрибків.

Вона мазала гелем, який порадила Françoise, і не думала про це.

На третій тиждень спуск сходами в метро став неприємним.

Оце вже було погано.

Ірина почала ставити праву ногу трохи інакше.

Élise помітила першою.

— Tu boites.

— Non.

Élise повторила ходу Ірини перебільшено, кульгаючи на всю ногу.

— Дуже смішно.

— Médecin.

— No doctor.

— Idiote.

Ірина зрозуміла це слово без перекладу.

На репетиції вона недотягнула приземлення. Не впала. Просто праве коліно пішло всередину, бо тіло оберігало сухожилля.

Хореограф зупинив музику.

— Encore.

Ірина стала.

— Non. Pas toi.

Вона не одразу зрозуміла.

— Again.

— Non, Irina. Médecin.

— I can.

Marc стояв за нею.

— He knows. That’s why doctor.

— Nobody asked you.

— I translate free.

Лікар трупи оглянув ногу того ж дня. Натиснув уздовж сухожилля. Ірина сіпнулася на одному місці.

— Ça fait mal?

— Non.

Лікар подивився на неї.

Marc, який чекав біля дверей, засміявся.

— Вийди, — сказала Ірина українською.

— That I understand.

Діагноз був не драматичний. Перевантаження ахіллового сухожилля. Ніяких стрибків кілька днів, зменшити навантаження, холод після роботи, потім поступове повернення. Лікар показав вправи для литки й окремо сказав, що якщо вона продовжить через біль, кілька днів можуть перетворитися на значно довше.

— Скільки без стрибків?

— Une semaine.

Ірина подумала, що неправильно зрозуміла.

— Seven days?

— Oui.

— Five.

Лікар засміявся.

— Seven.

— Six.

Він уже писав щось у карті.

— Seven.

Ірина вийшла.

Marc сидів на підвіконні.

— Well?

— He is stupid.

— Seven days?

— How you know?

— Because he tells everyone seven and hopes dancers do five.

Ірина зупинилася.