Такі чудові в нас поля,
Що цілувати їх готова.
Така багата в нас земля,
Дарує барви кольорові.
Та знов страждання і журба
Гуляють віялом червоним.
Забули люди, що сівба
Така дає лиш лихо чорне.
Що в наших душах все росте?
Від кого ненависть беремо?
Невже забули, рідні, знов:
Що ми посієм, те й пожнемо.