Частина 2 - Двері сприйняття.

Частина 2.

Двері сприйняття.

У чому привабливість засобів, що розширюють свідомість? У тому, що люди і так підозрюють, що реальність – не те, чим вона здається. Цим підозрам сильно сприяє культура – ​​особливо містика, фантастика, окультизм, і так далі. Тому психоделікі і привертають так багато уваги, адже вони дають надію на зіткнення з таємничим, немислимим та позамежним у найкоротші терміни та з мінімумом витрат.

 

Існує версія, згідно з якою раптовий стрибок у розвитку мозку стався через вживання гомінідами галюциногенних грибів, що призвело до появи людини.

Так ось, визначення «рельєф особистості», яке і стали надалі використовувати в дослідженнях, народилося в процесі ЛСД-трипу, при якому у пацієнта, за його ж словами, «стиралася особистість», і він ставав «чистою свідомістю» – коли межа між його «Я» і навколишнім світом зникала, а через кілька годин у процесі плавного зниження впливу «кислоти» на мозок та нервову систему поверталася – щоправда, трохи у зміненому вигляді.

Як зазначено в підсумкових звітах по ЛСД, під час трипу можна «підкоригувати» свою особистість методом глибокого аналізу всіх її проблем, хоча були й ті, у кого траплялися «бед-трипи» – коли людина переживає досвід, схожий на переживання хворого на шизофренію.

Цитата Спірса: «бед-трип – це коли «Я» мститься саме собі за те, що воно оголило собі ті свої сторони і якості, які ніколи не хотіло б бачити, а тим більше, виправляти».

При бед-трипах буває дуже страшно – наприклад, коли в голові виникають думки, але відразу ж швидко зникають, так і не утворивши якоїсь виразної структури. Людина бачить набір картинок, образів, кольорів і фарб, що змінюються, відчуває набір різних емоцій і відчуттів, бачить якесь миготіння, але ніщо з цього не клеїться одне з одним, нічого не запам'ятовується. Наче хтось різнобарвною крейдою пише щось на дошці і одразу ж стирає. Мозку нема за що вхопитися – як потопаючому в спробі залишитися на плаву. Людина не розуміє, що відбувається. Вона взагалі нічого не розуміє, вона втрачає тимчасово можливість «розуміти», бути раціональною істотою, стає просто живою лялькою з поламаною системою руху.

Це і є божевілля, а точніше його близький аналог.

Приблизна візуалізація того, що іноді відбувається у мозку під ЛСД.
Мозок намагається відтворити якийсь упорядкований образ, але не може.
Те саме стосується звуків, часу, і почуттів.

Приблизно те ж саме відбувається всередині штучної нейросітки, перш ніж вона по запиту видасть конкретний результат.

Після одного із сеансів Мартін пише: «Я зрозумів, як працює ЛСД. Допустимо, ваш рельєф особистості у звичайному житті такий:

* *

   * *  *   
      *

*        *

 *   *   *

А ЛСД по свідомості як гребінцем по сплутаному волоссю проводить і стає так:

* * *

* * *

* * *

Особистість розпадається, ну а потім, звісно, збирається у звичний «візерунок», але вже не в такий, яким був – у цьому є сенс їсти ЛСД, і стає видно структуру усього – на всіх матеріальних та абстрактних рівнях. Ти як би синхронізуєшся із загальною Системою, входиш із нею в резонанс, вбудовуєшся ідеально в неї. Відбувається повна симетризація (втрата меж особистості, згладжування текстури досвіду) та перехід у більш консонансний стан».
Примітка: Консонанс – антонім диссонансу.

Під «рельєфом» мається на увазі патерн найчастішої активації груп нейронів, що мають найбільш зміцнені зв'язки між собою. Це схема поведінки людини, набір найчастіших її дій, а також його спосіб мислення.

Було ще одне схоже порівняння від іншого співробітника:
«Уявіть, що наш мозок – це сніговий пагорб. Кожна думка – це як санки, що скочуються з пагорба і залишають на ньому сліди. Коли ви думаєте про те саме, певні борозни стають все глибше і глибше, і ваш мозок виробляє звички мислення, які дуже важко зламати. Прийом психоделіків може покрити цей пагорб свіжим снігом. В результаті ви зможете зайнятися продуктивним самоаналізом і по-новому поглянути на своє життя. Таким чином це може бути дуже ефективним засобом лікування депресії, тривоги та інших психічних розладів. Однак психоделіки не є чарівною панацеєю, що допомагають від усіх проблем із психічним здоров'ям, і їх прийом пов'язаний з певними ризиками, особливо якщо в біографії вашої родини були психози або ви страждаєте на деякі серцеві захворювання».

У нейробіології існує термін «коннектом» – карта нейронних сполук у мозку, якою також можна описувати цей «рельєф».
Ще одним вдалим порівнянням є слово «схема», що часто використовується в психології:

«Схема – це те, як я бачу себе та світ, чого я очікую від світу. Це емоційно-когнітивно-тілесний патерн мого сприйняття реальності. Наш вибір тієї чи іншої схеми залежить як від типу потреби, яка не була задоволена в дитинстві, так і від нашого вродженого темпераменту та середовища, в якому ми зростали. Своїх схем доросла людина зазвичай не усвідомлює, і діє у їх межах несвідомо.
Схеми є механізмами, що самопідтримуються, які змушують людину відображати лише відповідну схемам інформацію, вони обмежують її поведінку і сприймаються нею як фактичне, достовірне знання про себе та про навколишній світ».

Рельєф/схема особистості у тверезому стані (вгорі), та під психоделіком (внизу).
Максимально спрощена модель взаємозв'язку активних нейронів мозку через основні вузли їх груп у загальній матриці нейронної мережі.

А це схематичне зображення взаємозв'язків нейронів у двох різних мізках: