Дзвінок

Глава 18 
Дзвінок. 
Ранок почався  тихо. Катерина у білій майці на голе тіло, та розпатланим волоссям, сиділа біля вікна з чашкою кави. Сергій щось готував на сніданок. Все було так, неначе нічого не сталося. Наче і не було вчорашніх зізнань.  
Вони обидва мовчали. Першою, коли він прийшов до неї,  заговорила Катерина. — Сергію...  
— Так, кохана. Я уважно слухаю тебе. Він дивився на неї таким поглядом, яким дивляться у Луврі на Джоконду.  
З таким захватом, що вона навіть мало не замовкла на пів слові. Але таки винайшла в собі сили сказати, те що хотіла:  — Я не знаю, що зі мною відбувається. В мене знову все перевертається. Я з дівчини стала жінкою. І це зробив ти. 
Він відклав чашку. – Я кохаю тебе. Сказав це просто. 
— І мені добре поруч із тобою. Дуже добре. Я довіряю тобі більше, ніж будь-кому. Але... Вона опустила очі. — Але, я боюся цього.  
— Чого саме? Він  не розумів, що вона хоче до нього донести. Зараз вона була для нього його королевою. Він був ладен носити її на руках, казати безліч компліментів.  Він був здатен для неї на все.  
А вона продовжувала: — Я боюся, що одного дня ти теж підеш. Як мій батько від мами. Вона насилу вимовила це слово. «Батько». На рівні підсвідомості, їй здавалося, що вона зрадила його.  
— Він теж колись кохав маму. Принаймні він так казав, а вона так думала. А потім, ти сам про це знаєш -  він просто зник. Як я можу повірити, що зі мною такого не станеться?  
Сергій підійшов ближче. Обережно взяв її долоні у свої.  
— Дівчинко моя. Подивися на мене. Він узяв її за підборіддя. 
Вона підняла очі.  
— Я не він. Сергій сказав це дуже твердо. Навіть трохи з образою.  
— У нього теж, мабуть, були красиві слова. Він також обіцяв.  
Сергій сумно всміхнувся. — Можливо. Але я не хочу, щоб ти вірила словам. Вір моїм вчинкам. Я буду поруч стільки, скільки ти сама дозволиш. І якщо колись ти станеш моєю дружиною,  я кохатиму тебе до останнього дня свого життя. Катерина похитала головою. — Я хочу тобі повірити. Правда хочу. Але поки не можу. Я не можу повірити в те що стала жінкою. Твоєю жінкою. А я ж збиралася стати нею тільки після весілля.  
Він лише лагідно торкнувся її щоки. — Я почекаю. Стільки, скільки буде потрібно. Поки ти не згодишся стати моєю дружиною.  Він справді, був готовий для неї на все. 
І саме в цю мить гучно задзвонив його телефон. На екрані висвітився номер помічника Миколи Васильовича.  
— Перепрошую. Сергій натиснув кнопку відповіді. — Так, Андрію. Слухаю тебе. Спочатку він уважно слухав. Потім його обличчя почало стрімко бліднути.  
— Ні... Він підскочив. Різко випростався. — Ні... цього не може бути!  
Що сталося?!  Катерина геть схвильована підхопилася зі стільця. — Сергію...  
— Не може бути! Ви щось плутаєте. Він геть забув, що поруч з ним Катерина.  Його голос враз затремтів. — Ні! Не може бути! Ви брешете! Навіщо ви брешете? Сказав вже тихіше. А сам був блідий, неначе мрець. 
Телефон повільно опустився вниз. Лунали короткі гудки. Кілька секунд Сергій просто дивився перед собою. Наче перестав бачити світ.  
— Сергійку, милий. Що трапилося?  Катерина сама перелякана, підійшла ближче. — Що відбувається?  
Він ледве ворухнув губами. — Батька... Його голос зірвався. — Батька більше немає...  
Катерина дивилася на нього і не розуміла цих слів. Вони просто не вкладалися у її голові. — Як?..  
Сергій мовчав. Потім важко проковтнув клубок у горлі. — Його знайшли сьогодні вранці в кабінеті. Помічник сказав... Він заплющив очі. — Сказав, що поруч лежала записка. Нам з тобою треба приїхати її забрати. А його вже забрали до МОРГу. 
У кімнаті стало так тихо, що було чути лише важке дихання Сергія. Катерина не знала, що йому сказати. Як втішити. Попри весь біль, що вона перенесла завдяки Миколі Васильовичу, вона відчула, як у грудях щось болісно стислося. Ця людина, яку вона лише почала називати батьком, щойно пішла з життя. І це не могло вкластися у голові, заповнюючи увесь мозок. 
— Нам треба їхати, — нарешті прошепотів Сергій.  
Катерина мовчки кивнула. Вона ще не знала, що написано в записці. І навіть не здогадувалася, що останні слова Миколи назавжди змінять життя і її, і Сергія, і Наталії.