Розділ 4. Кулінарний батл

Лусія

Коли я сказала, що гірше за зустріч з босом у додатку бути не може —
алгоритм, мабуть, десь там згори голосно розсміявся і створив КУЛІНАРНИЙ БАТЛ.

І не просто батл.
Між моїм колишнім і моїм босом.
У МОЇЙ кухні.

Я стояла біля холодильника, стискаючи телефон, який весело повідомив:

«Нове завдання! Приготуйте романтичну вечерю втрьох.»

— Романтичну?! — закричала я. — УТРЬОХ?!
Сусіди знизу, напевно, подумали, що я нервую.

Дзвінок у двері.
Відкриваю — Маркос стоїть з гітарою, в зубах троянда.
— Mi amor, я готовий створювати шедевр!
— Ти будеш створювати пюре, — сказала я.

Другий дзвінок.
Дієго. Темна сорочка, рукави підкачані (що вже порушує закони спокою), і погляд «я контролюю все».
— Сподіваюся, на кухні є фартух, — сказав він.
— Поки що — ні, — відповіла я, зараз пошукаю.

«Якщо хтось шукав визначення слова катастрофа — просто погляньте на мій дім зараз.»

Дієго

Мене змусили готувати вечерю з колишнім моєї колеги.
Це навіть не саркастичний жарт — це реальність.
Кухня Лусії виглядала як поле кулінарної битви.

— Отже, я беру на себе пасту, — сказав я.
— А я музику! — урочисто оголосив Маркос.
— Це кулінарний батл, не концерт, — відповів я.

Він підморгнув:
— Але ж готування — це теж мистецтво, amigo.

«Якщо я ще раз почую слово amigo, я засмажу його разом з цибулею.»

Я відкрив каструлю, спробував соус і…
— Занадто багато солі, — пробурмотів я.
— Це спеції пристрасті! — вигукнув Маркос, сиплячи ще більше.
Лусія підскочила:
— Маркос, ти ж не намагаєшся нас усіх отруїти?

Він лише знизав плечима:
— Любов має смак, моя люба.

Лусія

У цей момент я зрозуміла, що двоє чоловіків не можуть співіснувати на кухні.

«Я лише на секунду відвернулася — і в мене тепер два види диму: ароматний і пожежний.»

— Обережно! — крикнула я.
— Все під контролем! — хором відповіли вони.
І в ту ж секунду щось голосно шипить.

Ми дивимося на пательню.
Соус вибухнув. У прямому сенсі.
Краплі летять у всі боки — включно з сорочкою Дієго.

Він повільно підняв погляд на Маркоса.
— Це було навмисно?
— Це було з пристрастю, — відповів той, зовсім не каявшись.

Я стояла між ними з ложкою. Хлопці, якщо ви збираєтесь мірятись соусами — робіть це хоча б поза моєю кухнею!

Дієго

Він зіпсує рецепт. Я — нерви. Вона — терпіння.
І посеред усього цього — алгоритм, який раптом пише на екрані:

«Синергія +10% »

Я ледь не кинув телефон у каструлю.
Маркос усміхається, витираючи підгорілий соус:

Але потім я подивився на Лусію. Вона стояла, сміючись, у фартусі з написом «Queen of Chaos», обличчя розсипалось у посмішці, а на щоці — пляма томатного соусу.
І я вперше подумав, що, можливо, ця катастрофа того варта.

«Є моменти, коли все валиться з рук — але саме тоді ти ловиш щось важливіше.»

Лусія

Результат: одна кухня — як після бурі, два чоловіки — у соусі, я — у сльозах від сміху.

Маркос підніс гітару й урочисто сказав: — Тост за кохання, яке не згорає навіть у духовці!

Дієго тихо промовив: — І за тих, хто досі має сили це прибирати.

Я підняла келих: — За алгоритм, який не розуміє, що я просто хотіла спокійно з’їсти вечерю!

І коли всі засміялися, телефон знову мигнув:

«Місія виконана. Сумісність: 101%.»

Скажіть чесно…
кого б обрали ви?

Стабільність — чи пристрасть?
Минуле — чи ризик?

Підписка — якщо хочете побачити,
чи можна виграти в грі, де серце не слухає логіку.