Епілог

Василина тихо причинила за собою двері службової кімнати агентства. За вікном згущалися сутінки, ліхтарі вдалині гасли один за одним — Боб давно пішов до себе. А без Гелі в будівлі ставало якось незвично порожньо.
У шухляді столу лишалося лише те, за що Василина ще могла вчепитися, тримаючись за минуле й не думаючи про те, що чекає попереду.

— Ну що ж, — пробурмотіла вона, витягаючи невелику шкатулку. — Цікаво, як там наша молодиця. Тітко Аглає, як ви гадаєте, Геля наробить дурниць у весільній подорожі?

Клац. Кришка відчинилася.

Усередині лежав кристал — у тьмяному срібному обплетенні, але все ще так само підморгуючий іскрами в чорній живій глибині. Він спалахнув зсередини блідим світлом, ніби відкашлявся, і тихо прошелестів голосом Аглаї Ларр:

“Медовий місяць — то випробування: ким ти є насправді, видно в тиші між поцілунками.”

Василина хмикнула й сіла на край столу.

— Ох, Аглає, ви б хоч раз сказали щось приємне, — зітхнула вона. — Хоч би побажали їм, щоб не посварилися через подушки… чи через чай…

Вона вже потяглася, щоб закрити шкатулку, але в ту мить по кристалу ковзнула незвична тремтлива хвиля світла. Іскри заметушилися швидше, наче хтось у глибині заворушився, сплутав їхнє сяйво і змусив переливатися щільніше, яскравіше.

А потім…

Залунав чужий голос.

Чоловічий.
Тихий.
Хриплуватий.
Геть незнайомий.

Наче хтось стояв просто за її спиною, нахилившись до самого вуха:

— …Дівчино? Хтось… чує?..

Василина завмерла. Повільно озирнулася — нікого. Кімната була порожньою, тихою, надто тихою.

Кристал знову блимнув. У глибині іскри рухалися безладно, ніби щось там переміщувалося, штовхало їх, намагаючись вибратися назовні.

Вона видихнула — тепер уже зовсім без жартів.

— Хто… хто ви? — прошепотіла пифія. — Чи це… подарунки попередніх власників?

Голос знову пробився — слабкий, але чіткий:

— …Василина?

Вона замерла.

— Звідки ви мене знаєте?..

— …допоможи…

По кімнаті ковзнула тінь, ніби повітря стало густішим.

І медовий місяць Гелії, яким би чудовим він не був, раптом перестав здаватися найцікавішою подією в житті Василини.