Розділ 30. Кримінально-корпоративний тандем

Звук наближення колони віддавав у підошви через базальтову породу.

Ми вийшли до шлагбаума за десять хвилин до того, як перші факели випірнули з-за повороту серпантину. Нічний туман стікав зі скель у вузьку горловину тракту, змішуючись із парою від кінських ніздрів та запахом розігрітого заліза.

Одноокий демон уже розставив зміну. П'ятдесят колишніх горлорізів, чиї м'язи після вечірньої порції женьшеню розпирало від надлишку енергії Ци, зайняли обидва борти ущелини. Вони були у шкіряних нагрудниках, їхні очі та пазурі відсвічували важким мідним блиском.

— Друга група — на верхній карниз, — тихо скомандував Костянтин, перевіряючи натяг троса на важелі шлагбаума. — Валуни скидати тільки за моїм сигналом. Хто зірве лавину раніше і засипле караван із трофеями — піде розчищати завал зубами.

Демонічні найманці синхронно кивнули і з тихим шурхотом пазурів по каменю поповзли вгору по прямовисній стіні.

Колона Клану Летючого Журавля зупинилася за двадцять кроків від нашої дерев'яної барикади. Попереду сидів у сідлі рогатий вершник у срібній лускатій броні з вигравіюваним журавлем на наплічнику. За ним двома рівними шеренгами стояли тридцять піхотинців зі списами та важкими арбалетами, а в хвості колони четверо болотних тролів тягли залізний віз-клітку, завішаний брезентом.

Вершник підняв руку, і стрій миттєво завмер.

— Наказом голови Клану Летючого Журавля ця ділянка тракту оголошується закритою митною зоною, — голос сотника пролунав гулко, відбиваючись від кам'яних стін ущелини. Він дістав із-за пояса важкий залізний жетон і кинув його в багнюку перед шлагбаумом. — Хто складе зброю і підпише борговий контракт на розробку тутешніх шахт — збереже життя і отримає пайок. У вас три хвилини на звільнення барикади. Арбалетники, перший ряд — на коліно.

Клацнули сталеві механізми. Десять наконечників, змащених чимось масним і темно-бурим, націлилися прямо в груди Одноокому, який стояв по центру дороги.

Я зробила крок уперед, ставши біля дерев'яного бруса, і витягла з рукава ханьфу скручений сувій із печатками Павла.

— Шановний, у Вас застарілі дані реєстру, — мій голос прорізав тишу ущелини. — Гора Проклятих Душ разом із прилеглим серпантином перебуває у приватній власності кооперативу «Гора». Ваш останній караван торговців шовком вже оплатив нам транзитний збір і послуги супроводу. Якщо у Вашого керівництва є фінансові претензії — надсилайте запит через міську управу в робочі години.

Сотник примружився, роздивляючись моє червоне ханьфу та біле волосся Костянтина, який стояв за моїм правим плечем, склавши руки на грудях.

— Дівка з обслуги і безродний білобрисий? — сотник сплюнув під копита коня. — Це і є ті рейдери, через яких старійшина за наказом Павла підняв нас серед ночі? Перша шеренга — прибрати сміття зі шляху. Живими брати тільки великих найманців, підуть на товар. Вперед!

Тятиви глухо вдарили по металевих направляючих.

Одноокий зреагував швидше, ніж болти подолали половину дистанції. Від удару його ноги по стовпчику опори перед найманцями з гуркотом впали підвішені на мотузках щити зі свіжозрубаного кедра. Важкі наконечники увійшли в сиру деревину на долоню, загрузнувши у смолі.

— Друга зміна, пішли! — прохрипів Одноокий, вириваючи з-під ніг важкий залізний лом.

З верхнього карниза, прямо на голови другої шеренги арбалетників, посипалися мішки з тим самим негашеним вапном, яке ми не довикористали вранці на терасах, а слідом полетіли діжки з водою.

Удар, тріск дерева — і середину ворожого строю накрила густа, їдка біла хмара. Вода вступила в реакцію з порошком просто на обладунках і шкірі бійців Клану. Ущелину розірвали хрипкі крики: арбалетники кидали зброю, хапаючись за обличчя і кашляючи від розпеченого лужного пилу, який випалював очі й легені.

— Вперед! Ламай їм стрій! — Одноокий першим перемахнув через шлагбаум.

Наші п'ятдесят демонічних головорізів, розігнаних женьшенем до стадії Золотого Ядра, врізалися в осліплений загін із силою гірського обвалу. Щоб не обпекти лапи їдким лугом, вони люто ступали лише по виступах скель та тілах ворогів. Бій перетворився на м'ясорубку в обмеженому просторі. Наші пекельні хлопці працювали кігтями, залізними ломами, важкими каменярськими молотами і власними іклами.

Двоє здорованів, які вночі вигризали бур'ян на подвір'ї, тепер з тією ж люттю перекинули коня сотника, вчепившись у збрую, і повалили вершника в гарячу білу жижу з вапна та багнюки.

Костянтин рушив туди, де просідала наша оборона — на лівий фланг, де троє уцілілих списоносців Клану зімкнули щити і притиснули трьох наших водоносів до скелі.

Він підібрав із землі вибитий з чиїхось рук довгий спис. Коли крайній боєць Журавля зробив випад, Костянтин хитнув корпусом ліворуч, пропускаючи вістря вздовж ребер, перехопив древко ворожої зброї під пахву і різким ривком на себе висмикнув списоносця зі строю. Коротким рухом ліктя знизу вгору він загнав підборіддя бійця під його ж сталевий шолом. Хребці луснули з тріском.

Другий спробував ударити щитом. Костянтин використав тіло першого як таран, штовхнувши його на нападників, перестрибнув через купу тіл і вертикальним ударом власного списа пробив проріз між наплічником і шиєю середнього бійця, прибиваючи його до розмоклого ґрунту. Третього вже рвали на шматки наші водоноси, дорвавшись до відкритого горла.