Розділ 24. Кривавий феншуй та лідери рейтингу

Наступного ранку Савелій зібрав нас біля казана з лавою, щоб оприлюднити проміжні результати. Над майданчиком розгорнулася величезна палаюча голограма з рейтинговою таблицею.

Моя внутрішня СЕО була цілком задоволена: у графі «Інфраструктура та ліквідність об'єкта» ми з Костянтином впевнено тримали перше місце. Наш фундамент був ідеальним, а мармурові стіни зводилися за всіма СБН (Смертельними будівельними нормами) Пекла.

Але в графі «Кохання та сумісність» першість із максимальним відривом тримала пара, яка, здавалося, взагалі не розуміла, де знаходиться.

Шакал і Капібара.

— Як це взагалі працює? — пробурмотів Єнот, нервово протираючи окуляри. — У них же нульова комунікація! Він просто бігає навколо неї з висунутим язиком! Це баг системи оцінювання!

— Це абсолютна синергія психопатії та дзену, — спокійно зауважила я, роблячи ковток чаю. — Вони ідеально доповнюють дисфункції одне одного. Чиста психологія.

— А тепер — нове випробування! — перервав мої роздуми Савелій, кружляючи в повітрі. — «Дах над головою»! Сьогодні Ви маєте звести перекриття Вашого склепу! Але є нюанс! Саме зараз над Островом Кохання починається сезонна міграція Вогняних Гарпій! Вони будуть атакувати Ваші будови! Завдання чоловіків — захистити своїх партнерок і звести дах! Час пішов!

Небо миттєво почорніло. З хмар із пронизливим вереском почали пікірувати зграї монстрів із палаючими крилами. На майданчику знову зчинився хаос.

Лисиця залізла під перекинуту тачку, волаючи, що попіл від гарпій псує їй колір обличчя, поки Грізлі хаотично розмахував бензопилою, зрізаючи власні ж недобудовані стіни. Відьма жбурляла в небо вогняні кулі, періодично влучаючи в Троля, який панічно намагався вирахувати траєкторію падіння птахів за допомогою логарифмічної лінійки.

Ми з Костянтином просто стали під захисний енергетичний купол, який він недбало розгорнув одним клацанням пальців.

— Нехай літають, — спокійно промовив він, спостерігаючи, як гарпії розбиваються об наш невидимий щит. — У мене за графіком сьогодні застигання бетону. Зайві вібрації нам ні до чого.

Але справжнє шоу світового рівня відбувалося на сусідній ділянці.

Капібара спокійно сиділа в центрі свого недобудованого склепу в позі лотоса. Навколо неї падали вогняні метеори, верещали монстри, але вона навіть не розплющила очей.
— Я відчуваю сильне збурення енергії Ци в північному секторі, — проспівала вона своїм глибоким, гіпнотичним голосом. — Любий, ці вібрації руйнують мою анахату.

Шакал смикнувся, наче його вдарило струмом. Очі під маскою налилися кров'ю.
— Твою анахату ніхто не сміє руйнувати, моя просвітлена! — несамовито загорлав він.

Далі почалося те, що організатори потім крутили в повторі три дні поспіль. Шакал відштовхнувся від землі, злетівши метрів на десять у повітря. Він професійно вбивав гарпій —  влаштувавши у небі кривавий балет,  хапав їх за шиї, виривав їм палаючі пір'їни і прямо в стрибку, з маніякальною точністю, почав вплітати їхні кістки та крила у кроквяну систему даху!

— Трішки правіше, котику, — лагідно муркотіла Капібара знизу. — Там проходить меридіан спокою. Нам потрібен екологічний матеріал для даху, щоб чакри дихали.

— Екологічний матеріал, так точно! — ревів Шакал. Він зловив величезну альфа-гарпію, перекусив їй хребет і використав її вогняні ребра як ідеальну арку для входу.

Він стрибав над майданчиком, як оскаженілий павук, сплітаючи неймовірно міцний, геометрично бездоганний дах із кісток, бамбуку та вогняного пір'я. Кров лилася дощем, але жодна крапля не впала на білий пісок навколо Капібари — Шакал встигав витирати їх у повітрі власним рукавом, аби не забруднити ауру своєї богині.

За три хвилини все було скінчено. Небо очистилося.
Над ділянкою Капібари і Шакала височів розкішний, концептуальний дах, що світився приємним вогняним неоном.

Система над їхніми головами радісно блимнула золотим:
[Завдання виконано! Сумісність: Абсолютний Інь-Ян! 100 балів!]

Шакал приземлився, важко дихаючи. Він був увесь у сажі, пір'ї та чиїхось кишках, але його очі світилися абсолютним, щенячим щастям. Він підповз до Капібари і поклав їй на коліна ідеально рівний вогняний череп гарпії.
— Я стабілізував енергію Ци, моя бодгісаттво, — прохрипів він, дивлячись на неї знизу вгору. — Тобі більше не дме з північного меридіана?

Капібара м'яко поклала свою руку  йому на закривавлену голову і ніжно почухала за вухом.
— Ти такий усвідомлений, мій хлопчику. Твоя базова агресія чудово сублімувалася в архітектурний дизайн. Але тобі треба пропрацювати гнів — ти занадто гучно хрустів їхніми шиями. Це псує карму.
— Я дихатиму животом! Клянусь, я дихатиму животом! — радісно заскавучав маніяк, тручись об її руку.

Савелій стояв з відкритим ротом.

Я стояла під нашим силовим куполом, склавши руки на грудях, і перевела погляд на Костянтина. Він теж спостерігав за цією сценою.
— Костю, — тихо сказала я.
— Слухаю, Анно.
— Ти розумієш, що вони виграють це шоу? Глядачі просто збожеволіють від цієї маніякальної романтики. Вони заберуть головний телевізійний приз.

Костянтин повернув до мене голову. У прорізах його маски Лева промайнула та сама ділова посмішка, яку я вже встигла вивчити минулої ночі.
— Звісно розумію, — відповів він, роблячи крок до мене так, що наші плечі знову торкнулися. — Хай забирають дешеву славу та пластикові кубки. Їм потрібен дзен і карма. А ми заберемо те, що дійсно має цінність — монолітний склеп преміумкласу з геотермальним опаленням, права власності на землю та ліцензію ОСББ. Це називається...