Розділ 20. Пекельне лобне місце та оптимізація кадрів

Сутінки на Острові Кохання впали різко, змінивши будівельний пил на густий червоний туман. Знімальна група зігнала нас на вечірній запис ефіру, і моя внутрішня СЕО одразу оцінила рівень постановницької драми.
На «Лобному місці» організатори виклали ідеальне чорне коло з обгорілого каміння навколо розпеченого казана, в якому люто булькала й плювалася іскрами справжня магма. Жар від лави бив в обличчя, змушуючи маски прилипати до шкіри.
Ми розсілися на кам'яних лавах. Я спокійно закинула ногу на ногу, поправляючи піджак, тоді як мій напарник у масці Чорного Лева сів поруч із прямою, монументальною поставою.
У центрі кола, біля вирливого казана, матеріалізувався Савелій. Його незмінний малиновий піджак у відблисках лави здавався ще більш токсичним, а сонцезахисні окуляри відбивали іскри. У руці він крутив масивний мікрофон із поролоновою насадкою у формі черепа.
— Вітаю Вас, мої невтомні будівельники власного щастя! — солодким, телевізійним баритоном промовив Сава, хижо посміхаючись у найближчу камеру-дрона. — Перший день будівництва позаду. Хтось заклав міцний фундамент, а хтось... лише заклав бомбу уповільненої дії під свої стосунки.
Він повільно пройшовся вздовж нашого півкола, зазираючи кожному в очі. Я лише іронічно гмикнула під маскою Панди. Класичний прогрів аудиторії перед продажем скандалу.
Сава різко зупинився навпроти лави, де сиділи Відьма та Троль.
— А почнемо ми з нашої майбутньої родини! — ведучий театрально притиснув руку до грудей. — Єноте, мій дорогий друже. А чому це в нас за весь день Ви поклали лише три ряди шлакоблоку? Поки інші зводили стіни, Ви креслили якісь графіки на піску.
Єнот нервово смикнув вушком на своїй масці. 
— Я проводив розрахунки! — обурено пробасив він, притискаючи до грудей шматок крейди. — Коефіцієнт стиснення матеріалів не дозволяє зводити стіни без усадки ґрунту! Це ж базовий алгоритм! Якщо ми поквапимося, уся конструкція завалиться за першого ж землетрусу!
Савелій миттєво перевів мікрофон до Кенгуру, яка й без того важко дихала від люті, погладжуючи свій живіт. 
— Кенгуру, — вкрадливо, з максимальною порцією отрути промовив ведучий. — А як Ви почуваєтеся поруч із таким... теоретиком? Ви відчуваєте, що Ваш чоловік просто не здатен забезпечити майбутній приплід базовими квадратними метрами? Поки інші самці тягнуть у дім мармур, Ваш малює циферки. Вам не здається, що він просто уникає відповідальності за Ваше спільне майбутнє?
Іскра впала в бочку з порохом. Відьма зірвалася на ноги.

— Я йому це цілий день кажу! — заверещала Кенгуру, наступаючи на стиснутого Троля. — Ти не мужик, ти баг системи! Я просила розширити дитячу кімнату, а він мені про якийсь опір матеріалів скиглить! Я в цьому бетоні народжувати маю?! Ти мені молодість зіпсував, а тепер хочеш і склепу позбавити! 
— Жінко, ти порушуєш техніку безпеки! — намагався відбиватися Єнот, втискаючись у кам'яну лаву. — Я не можу порушити закони фізики заради твоєї гардеробної!

Капібара, яка сиділа неподалік, склала руки в мудру і зітхнула: 

— Який важкий кармічний вузол. Вам би обом продихати свою агресію через нижню чакру. Шакале, любий, передай їм пучок полину, хай почистять ауру. 
Шакал, який сидів біля її ніг, наче вірний пес, агресивно клацнув зубами в бік Троля і Відьми, але слухняно поліз у кишеню за травами. Грізлі тим часом байдуже протирав свою бензопилу, а Лисиця перевіряла макіяж у дзеркальці, абсолютно ігноруючи чужий скандал.
Я нахилилася до Лева і тихо промовила: 

— Дешева маніпуляція болями цільової аудиторії. Він б'є по найпримітивніших тригерах — страх втраченого часу та житлове питання. Але працює безвідмовно.
Костянтин ледь помітно кивнув. З-під його маски почувся тихий, глибокий голос:

 — У моїй системі за таку низьку ефективність праці їх би вже давно перевели в чорнороби. Вони дестабілізують робочий процес на всьому майданчику. Своїми криками ця жінка знижує продуктивність сусідніх бригад щонайменше на п'ятнадцять відсотків.
— Рада чути, що наші погляди на кадрову політику збігаються, напарнику, — я задоволено відкинулася на спинку лави.
Тим часом Савелій, насолодившись істерикою в прямому ефірі, підняв руку. 
— Досить емоцій! Настав час ухвалювати жорсткі рішення. Острів Кохання не терпить слабких. Час таємного голосування!
Дрібні біси-асистенти швидко роздали кожному з нас чорні кам'яні скрижалі та гострі металеві цвяхи. 
— Правила прості! — оголосив ведучий, і казан із лавою за його спиною спалахнув вище. — Ви дряпаєте на камені ім'я тієї пари, яка сьогодні залишить наш проєкт і вирушить на виправні роботи в Чорні Шахти — видобувати вугілля для опалення райських кущів! Пишіть імена тих, хто не гідний елітного склепу!

Я взяла цвях і без вагань вишкрябала два слова: «ЄНОТ. КЕНГУРУ». Костянтин поруч зі мною робив те саме, його рухи були чіткими. Тримати на будівельному майданчику пару, яка замість роботи генерує лише конфлікти та зриває строки здачі об'єкта в експлуатацію, було абсолютно нерентабельно.
Біси зібрали скрижалі та віднесли їх Савелію. Той театрально довго перебирав кам'яні таблички, хмурив брови і прицмокував губами. 
— Які пристрасті... Яка одностайність! — вигукнув він, піднімаючи останню скрижаль над головою. — Зваживши всі голоси, Острів ухвалює своє рішення. Сьогодні нас залишає пара... Єнот та Кенгуру! Ваш рівень сумісності дорівнює нулю, а Ваші стіни — це ганьба архітектури!
Кенгуру ахнула, вхопившись за живіт, а потім зі злістю кинула в чоловіка свій бейдж учасника. 
— Це все через тебе, нездаро! — заверещала вона. — Я подаю на розлучення! І я відсуджу в тебе половину твоєї серверної кімнати! 
— Та слава магістралям! — раптом щиро і з величезним полегшенням видихнув Єнот-Троль, підводячись на ноги. Здавалося, він зараз заплаче від щастя. — У Чорних Шахтах хоч технічне завдання зрозуміле! Копай від паркану і до обіду! Ніяких дизайнерських правок, ніяких котлів у спальні! Я з радістю поїду в шахти!
Двоє кремезних мінотаврів-охоронців підхопили скандальну пару попід руки і потягли їх у бік транспортного порталу. Крики Відьми про аліменти та скарги до інспекції праці лунали ще кілька хвилин, поки портал із гуркотом не зачинився.
Савелій повернувся до нас, і його окуляри знову хижо зблиснули. 
— Мінус одна пара, конкуренція зростає! — проголосив він. — Завтра матеріалів стане ще менше, а завдання — ще важчими. Будуйте своє кохання, бо інакше воно поховає Вас під уламками! Знято!