Розділ 7. дошкільний окультний заклад "Щаслива безодня"

Світ перед очима вкотре вибухнув сірими пікселями, і чергове жорстке приземлення відгукнулося в моєму тілі легким струсом коду під шкірою. ​Я озирнулася. Локація «Дошкільний окультний заклад "Щаслива Безодня"» зустріла мене краєвидом, від якого в будь-якої живої людини опустилися б руки. Переді мною стояла триповерхова монументальна руїна з облупленою фарбою кольору зів'ялого мандарина. Вікна були заколочені дошками, з криші звисали якісь підозрілі липкі ліани, а там де зазвичай має бути паркан, стирчали заіржавілі кілки. Санітарні норми? Ні, не чули.

​Але справжній фільм жахів відбувався перед ганком.

​Там вирував такий масштабний, агресивний і некерований натовп пекельних матусь, порівняно з яким уся моя нічна зміна в лікарні здавалася тихим чаюванням у бібліотеці.

​— Моєму хлопчику вже триста сорок років, а ми досі не стоїмо в черзі на пільгову групу! — верещала якась чотирирука фурія у леопардових лосинах, трясучи перед носом триокого клерка пачкою пожовклих листів.

— Чому в дитячому меню немає свіжої плазми першої групи?! У моєї дитини алергія на сірку! — надривала зв'язки мавка, тримаючи на руках малюка, який у цей момент діловито гриз чиюсь гомілкову кістку.

— А де тут басейни з окропом?! Нам обіцяли загартовування!

​Сотні пекельних жінок, суккубів, гарпій та відьом утворили класичний затор, у центрі якого відбувалася священна битва за принципом «Яжмать! Я тільки спитать!». Дрібні демонята, полтергейсти та триголові цуценята бігали в них під ногами, плювалися вогнем, розбивали залишки вікон і розмазували фіолетовий слиз по стінах.

​Мій внутрішній керівник зрозумів: якщо я зараз не візьму цей хаос під контроль, вони розірвуть і мене, і весь мій графік.

​Я впевнено закрокувала вперед. Підбори моїх нових чорних туфель чітко цокали по розбитому асфальту, змушуючи найближчих відьом інстинктивно розступитися. Я вилізла на напівзруйновану трибуну біля входу, перехопила відірвану залізну трубу, що валялася під ногами, і з усієї сили влупила нею по іржавому старому відру. Методика стара як світ, але завжди працює.

​ДЗВІНЬ-БАМ-М!

​Звук вийшов таким пронизливим, що навіть малюк-полтергейст під стелею впустив свій камінь. Натовп миттєво замовк і витріщився на мене. Сто одинадцять пар пекельних очей — жовтих, червоних, фіолетових — сфокусувалися на моєму білому фартуху.

​— Так, шановні матусі, хвилину уваги! — мій голос прорізав тишу з упевненістю людини, яка все життя будувала незадоволених клієнтів. — Припинили цей стихійний мітинг. Я — Анна, нова завідувачка цього... архітектурного шедевра.

​Натовп знову зашумів, але я різко підняла руку, обірвавши гвалт у зародку.

​— Слухаємо правила прийому! Садок працює в режимі експериментального тестування. Сьогодні я беру строго п'ятнадцять осіб. Не більше й не менше. Решта — розвертаються, йдуть додому й приходять рівно через три дні, коли в мене буде повністю укомплектований штат, готова програма і вичищені приміщення. Зрозуміло?

​— Це неподобство! — заверещала гарпія в кутку, розправляючи пір'я. — Мій малюк — обдарований демон вищого кола! Він не може чекати три дні! Чому якась прибиральниця вирішує долю наших дітей?!

​Я повільно повернула голову в її бік і подивилася на неї своїм фірмовим, абсолютно порожнім, меланхолійним поглядом.

​— Люба моя, Ваш обдарований демон щойно спробував підпалити мій лівий туфель. Якщо Ви зараз же не заберете його від моєї ноги, я особисто викреслю Ваше прізвище з усіх баз даних Пекла, і Ви будете стояти в черзі до наступного тисячоліття. Питання є?

​Малюк-демон миттєво сховав сірники за спину, а його матуся ображено надула губи, але промовчала.

​— Чудово. Дисципліна — основа виховання, — я діловито дістала віртуальний планшет, який замиготів зеленими цифрами прямо в повітрі. — А тепер інформація для тих, хто втомився сидіти в декреті й шукає стабільну роботу з офіційним працевлаштуванням. Мені терміново потрібні співробітники. Вихователі, кухарі, няні, завгоспи й охорона. Якщо серед Вас є кандидатури з міцною психікою, які вміють відрізняти дитячу істерику від окультного призову — підходьте після набору першої групи. Буду розглядати Ваші резюме особисто. Робота шкідлива, але премії елітними душами гарантую.

​Матусі перезирнулися. В очах багатьох відьом і суккубів, які вже явно вили від своїх гіперактивних нащадків, спалахнув непідробний інтерес. Навіть Пекло, виявляється, страждало від браку робочих місць із нормальним графіком. Але далі інтересу справа не зашла.

​— А тепер — перші п'ятнадцять щасливчиків за списком, заходьте всередину на первинний огляд. Інші — вільні на 72 години. Час пішов!

Коли важкі дубові двері зачинилися, відрізавши нас від ревучого натовпу пекельних матусь, у холі «Щасливої Безодні» запала відносна тиша. Ну, як тиша. Стогін стін і чавкання підлоги не рахуються.

​Я розвернулася і критично оглянула свої перші п'ятнадцять так званих «аномалій». Вони вишикувалися переді мною строкатою купою, демонструючи таку різноманітність форм і дефектів коду, що в мене миттєво зачепилося око.

​Огляд активів: 15 відтінків пекельного дитинства

1.​Малюк Бульк — суміш п'ятирічної дитини, бензопили та аксолотля, який уже діловито намагався прогризти дірку в моєму новому фартуху покоївки.