Розділ 2. Ваша лікарка Анна

Я штовхнула важкі металеві двері, і вони піддалися з огидним скрипом, пропустивши мене на наступну локацію.

«Лікарня Святого Інквізитора» зустріла мене стійким ароматом хлорки, застарілої крові та безнадії. Довгий коридор потопав у зеленуватому світлі блимаючих ламп, нагадуючи заброшені лікарні часів радянського союзу на початку 90-х, стіни були облуплені, а замість кулерів із водою стояли бутлі з чимось підозріло схожим на формалін. Мій внутрішній генеральний директор гидливо зморщив носа: санітарно-епідеміологічна служба тут би просто зробила колективне самогубство.

Раптом простір перед моїми очима блимнув, і в повітрі розгорнулася напівпрозора синя голограма. Системна консоль з повідомленнями.

[Локація: Лікарня Святого Інквізитора. (Рівень загрози: Екстремальний S ранг).

Профіль гравця: Анна Коваленко. Об'єкт 8409.

Клас: Гарматне м'ясо.

Ранг: Е

​ПОКАЗНИКИ:

Статус здоров'я: Вже мертва (імунітет до летальних фізичних травм)

​Фізична сила: 12/100 (Ваш корсет заважає дихати)

​Рівень стресу: 4% (Аномально низький. Система підозрює баг)

​Емпатія: 0% (Критичний рівень холоднокровності)

​Логіка: 99%

Рівень зухвалості: 9999 (Критичне перевантаження)

Активна навичка: «Антикризовий рознос» (дозволяє морально знищити опонента без застосування фізичної сили, безліміт).]

Знизу вискочило нове віконце, яке супроводжувалося звуком касового апарату:

[Поточне ​ЗАВДАННЯ: Провести нічний прийом до 03:00 у кабінеті №13. Задовольнити потреби клієнтів. Вижити.

Клієнти: Сутності та аномалії локації всіх рангів E,F,D,C,B,G,P,A,S .

Мета: Вирішити їхні особисті проблеми.

Умова: Дотримання професійного дрес-коду.

Нагорода за проходження другого рівня: Доступ до VIP-ліфта на третій рівень.]

— Вирішити особисті проблеми? — я хмикнула, роздивляючись коридор. — Я Вам що, психотерапевт на мінімалках? Я керувала холдингом, а не гуртком розбитих сердець!

Але система була невблаганна. Прямо зі стелі мені на голову впав білий медичний халат, густо заляпаний чимось червоним, і бейдж на шнурочку з моїм ім'ям. Я гидливо підняла його двома пальцями. Одягла поверх свого обгорілого весільного корсета. Білий халат, розмазана туш, нюдові пазурі та червоні туфлі на шпильці — беру свої слова назад, я тепер не наречена з фільму жахів на мінімалках, виглядала я як головна лікарка радянської психіатричної лікарні тьотя Зіна після дуже бурхливого корпоративу. Не вистачає тільки зачіски з начосом на лак “Прєлєсть”.

Я підійшла до кабінету 13, і це реєстратура, зайшла, здула пил із крісла, сіла, закинула ногу на ногу і вдарила по настільному металевому дзвінку.

— Наступний! Час — це гроші, а у Вас, шановні, ні того, ні іншого! — гукнула я в порожній коридор.

[Чат Системи]

«АХАХАХА! Вона реально відкрила приймальню!»

«Люцифере, ця жінка продасть сніг пінгвінам у Арктиці!»

«Донат 5000! Хочу бачити, як вона лікує монстрів!».

Чекати довго не довелося. Двері в кінці коридору з гуркотом вилетіли з петель, ніби в них врізався локомотив. До кабінету реєстратури ввалилося щось величезне, брязкаючи металом. Це був місцевий Арахно-Хірург — потвора з людським торсом, шістьма павучими лапами і чотирма руками, в кожній з яких він стискав по іржавому скальпелю, кістковійпилці та величезному шприцу з чимось зеленим і булькаючим.

​— СВІЖА ПЛОТЬ! — заревів він так, що з ламп посипалося скло. Він стрибнув на стійку реєстратури, нависаючи наді мною всією своєю багаторукою масою. Скальпель зупинився за міліметр від мого ока. — Я розріжу твій живіт! Я зроблю з твоїх кишок нову гірлянду для операційної! Якщо ти не вилікуєш мій голод, я зжеру тебе живцем!

​Я навіть не кліпнула. Тільки повільно відсунула його іржавий скальпель своїм ідеальним нюдовим нігтем.

​— По-перше, дотримуйтесь дистанції, Ви порушуєте мій особистий простір та ковідні норми, — крижаним тоном промовила я. — По-друге, де Ваш обхідний листок? Ви що, зібралися проводити порожнинну операцію інструментом, який востаннє бачив спирт ще за часів іспанської інквізиції?

​Арахно-Хірург кліпнув усіма вісьмома очима. Його щелепи, які вже готувалися відкусити мені голову, завмерли напіввідкритими.

​— Але... я монстр-бос цієї локації... Я несу біль і страждання! — невпевнено булькнув він.

​— Ви несете антисанітарію і ризик інфекційного спалаху! — я гримнула кулаком по столу так, що потвора ледь не звалилася зі стійки. — Ви знаєте, які штрафи передбачені за відсутність стерилізації робочого інструменту? Я Вас звільню за статтею про недбалість! Негайно поклали пилку, взяли форму 4-Б на списання іржавого інвентарю і пішли писати пояснювальну на ім'я головного лікаря! Бігом!

​Монстр-павук жалібно заскиглив, його шість лап підкосилися. Він акуратно поклав свої страшні пилки на край столу, вихопив із моїх рук папірець і, згорбившись, почовгав у куток коридору, щось бурмочучи про «суворий корпоративний контроль».