15. НЕЙТРАЛЬНІСТЬ ПІСЛЯ ЗРАДИ

Для українця слово «нейтралітет» має запах Будапештського меморандуму. Україна відмовилася від успадкованого ядерного арсеналу, отримала запевнення щодо незалежності й кордонів, а Росія напала. Будь-яка нова формула, що починається з українського роззброєння і закінчується красивими підписами, повинна бути відхилена без довгих церемоній.

Але нейтралітет не є одним станом. Є беззбройний буфер, зовнішню політику якого фактично контролює сильніший сусід. Є озброєна держава, яка сама вирішує не ставати постійним військовим продовженням жодного центру, зберігаючи армію, ринки, партнерства й внутрішню свободу. Перше є капітуляцією. Друге може бути формою суверенітету.

Фінляндія після Другої світової війни враховувала радянські безпекові інтереси, залишалася поза НАТО, переживала тиск і діяла обережно. Водночас вона зберегла парламент, ринкову економіку, культуру, освіту, армію та здатність багатіти. Коли середовище змінилося, Фінляндія вступила до ЄС, а 4 квітня 2023 року — до НАТО.20 Австрія 1955 року закріпила постійний нейтралітет і заборону іноземних баз після завершення окупації, але зберегла демократію та активну міжнародну роль.21

Жоден приклад не є кресленням. Сучасна Росія заперечувала українську націю значно радикальніше, ніж Радянський Союз заперечував фінську; Україна вже пережила порушення домовленостей і потребує сильнішого стримування. Урок полягає не в копіюванні юридичної формули, а в розрізненні внутрішньої свободи і зовнішньої позиції.

Українська неворожість не повинна залежати від того, чи погодиться Росія стати скромнішою, відвести всі війська, відкрити об’єкти для інспекцій або відмовитися від великодержавних амбіцій. Імперії рідко добровільно будують свою політику навколо самообмеження перед меншим сусідом. Доктрина, яка працює лише після російського самозречення, — не доктрина, а красиве очікування.

Тому озброєна неворожість спирається насамперед на рішення й спроможності, які контролює Київ. Її сенс не в тому, щоб отримати російський сертифікат безпеки. Її сенс — зробити українську незалежність зрозуміло не спрямованою на знищення Росії, але водночас такою сильною, що використати цю відкритість для підкорення буде надто дорого.

Для України така політика можлива за десяти умов:

1. Україна зберігає армію, навчений резерв, оборонну промисловість, розвідку, кіберзахист, протиповітряну оборону і засоби дальнього ураження, достатні для стримування. Жоден зовнішній договір не встановлює межі, нижче якої самозахист стає неможливим.

2. Україна не бере на себе автоматичного обов’язку воювати за Росію, Сполучені Штати, Європу або будь-який інший центр. Партнерство, допомога й торгівля не передають іншій державі право вирішувати, коли і за кого Україна воює.

3. Українська територія не використовується для нападу на Росію чи третю державу без окремого суверенного рішення України, ухваленого відповідно до українського та міжнародного права. Це правило однаково стосується всіх іноземних сил і не обмежує права України на самооборону.

4. Будь-який іноземний військовий доступ — база, порт, аеродром, логістичний центр, тренувальна місія або розвідувальна інфраструктура — можливий лише за умови надання строкової й відкличної української ліцензії з визначеною територією, функцією, правом інспекції та українською юрисдикцією.

5. Жодна держава не отримує військової ексклюзивності. Україна може відкрити різним партнерам доступ на зіставних умовах або закрити його для всіх, але повинна зберігати фізичну й юридичну здатність негайно припинити використання об’єкта проти українських інтересів.

6. Неворожість супроводжується відкритою торгівлею в кількох напрямках. Україна інтегрується з Європою, Росією, Туреччиною, Кавказом, Центральною Азією, Китаєм та іншими ринками так, щоб жоден із них не міг задушити українську економіку одним рішенням.

7. Критичне ядро держави залишається українським або диверсифікованим: енергетика, телекомунікації, порти, платіжна інфраструктура, державні дані, оборонні технології й ключова логістика не переходять під одноосібний контроль жодного зовнішнього центру. Взаємозалежність має бути глибокою, але замінною.

8. Економічна кооперація з Росією не є нагородою за її лібералізацію і не означає політичної належності. Вона розвивається там, де створює українські робочі місця, транзит, технології та взаємну ціну війни і обмежується там, де породжує стратегічний контроль над Україною.

9. Внутрішній лад не є предметом зовнішнього командування. Україна сама визначає вибори, суди, мову, права громадян, освіту й місцеве самоврядування. Водночас вона не використовує внутрішню політику як демонстративний інструмент приниження російськомовних громадян або як доказ постійної антиросійської мобілізації.

10. Статус переглядається демократично, а не за чужим дозволом. Парламент, суспільна дискусія і, за потреби, референдум визначають його зміст. Якщо зовнішня держава використовує режим для підготовки нападу або політичного захоплення, Україна має право закрити доступ, змінити позицію й залучити допомогу.

Така нейтральність не є російською умовою для існування України. Вона є українським способом розвести незалежність і автоматичну ворожість. Україна не обіцяє Росії слабкість. Вона пропонує передбачуваність: ми не створені для вашого знищення, але нас неможливо безкарно використати або завоювати.