Після зустрічі з Женею весна ще більше зводить Ренату з розуму. П’янить доторками пестливого вітру, пахощами молодої трави. Коли донька дивиться на кухонному телевізорі романтичну комедію, Рената застрягає поруч і дивиться невідривно. Переживає за героїв з небувалою щирістю, приміряє емоційні сцени до себе, фантазує перед тим, як лягати в ліжко. А тоді їй сняться еротичні сни.
– То з касиром із «Пузатої Торбинки», – пише вона Віолі, – то з нашим генеральним директором… Це взагалі нормально?! А то взагалі Кусто наснився… Я сиділа у нього на руках і міряла його славнозвісну червону шапку!
– А що тебе дивує? – відповідає Віола. – Твоє тіло жадає уваги, турботи, кохання…
Рената відправляє вервечку засмучених смайликів.
– І де мені все те брати? Шкода, що любов за гроші не купиш.
– Чого це не купиш, – пише Віола й перемикається на відео.
Рената по цей бік екрану витріщає очі:
– Ти пропонуєш мені платити чоловікам за секс?!
Зв’язок уривчастий, але Рената вихоплює із плину шаркотіння:
– Та до чого тут чоловіки!
– Ти пропонуєш мені секс із жінкою?! – остаточно втрачає сенс розмови Рената. Віола вимикає відео режим і переходить на аудіо:
– Та до чого тут секс! Секс – то далеко не єдиний спосіб показати тілу, що воно кохане. Та й до речі, далеко не найкращий. Поки ти не навчишся давати любов сама собі, ніхто тобі не допоможе. Ні жінки, ні чоловіки. Ні за гроші, ні за красиві очі. Твоєму тілу потрібна ТВОЯ увага. Передусім твоя.
Далі Віола вмикає ботаніка-лектора.
– Знаєш, як ми кажемо у себе в ботанічному? Квітень починається у грудні.
Віола розповідає, що багатьом рослинам потрібен час, щоб прорости. І щоб вони розквітли навесні, їх сіють на початку зими. Дбають про них заздалегідь, подовжують їм світловий день…
– Це отими лампами? Я коли раніше бачила рожеве світло у вікнах, думала, що там знімають порнографію.
– Сама ти порнографія! Так, фітолампами імітують природне освітлення. Це я до чого. Щоб ти зацвіла за сприятливих умов – ну, коли тобі трапиться саме той, потрібно у холодний період максимально в себе інвестувати. Поливати, мульчувати, утеплювати, освітлювати…
Рената сміється.
– Та я наче й так… Мульчую… Голю, чищу, тру, маску для сну вдягаю… Хіба замало?
– Замало. Влаштовуй сама собі побачення. Води себе на спа, вози на моря, купуй собі квіти…
– Як ти? – веселиться ще дужче Рената. – Вазонами?
– Я – то окремий випадок, – відбиває подачу Віола. – Мені і спа ні до чого, я ванну набрала, солі пів кіла туди вбахала, рожеву свою лампу поставила – ось мені спа. Але то я, віола – квітка непримхлива…
– А я вже взагалі засохла у цьому суровому кліматі! – пхикає Рената. – Я безнадійна.
Віола з пів хвилини мовчить, а тоді знаходить потрібну метафору:
– Це в тебе йде період передпосівної стратифікації.
– А це, нагадай?..
– Це коли рослинку навмисно тримаєш на холоді, щоб вона потім краще росла. …О! Знаю! Почни з масажів. Тіло максимально прокайфує і точно повірить, що його цінують.
До поради з масажем Рената ставиться скептично, а от ідея, що ніхто й ніколи про неї так не подбає, як вона сама, відгукується. Наче злізти з незручних підборів і перевзутися у домашні пантофлі: вона є у себе і цього достатньо. Навіщо перейматися пошуками партнера, коли можна просто насолоджуватися самотністю? Незалежністю. Спокоєм. Приємним товариством до нутра знайомої людини – себе.
Ні під кого не підлаштовуватися, нічого не вдавати. Нащо той зайвий клопіт? Їй дійсно добре наодинці зі своїм маленьким світом. І по вуха вистачає компромісів, які постійно доводиться вишукувати з дітьми, щоб їм було комфортно втрьох. Зрештою, як би сумлінно вона не працювала над собою, як би не лізла із власної шкіри – цього їй не відмінити та не сховати: вона мама двійні, і навряд чи за такими «обтяженими» жінками чоловіки вишукуються у чергу.
Час визнати: вона не створена для близьких стосунків. Змиритися, що весь романтичний потенціал вона вже вичерпала. Були коралі, та пішли далі. Були перли, та ся стерли. Цілком достатньо й надалі реалізовуватися в інших сферах. Материнстві, поки ще є час. І професії.
– А в якості побачення зводжу себе якось після роботи до стоматолога, – обіцяє собі Рената й заносить «романтичний» план у діловий щоденник.