29. Перетворення на тхора

Рената опускається на тверде, затягнуте плівкою ліжко. Невже тепер можна лежати на животі? Навіть необхідно, зауважив лікар. Щоб матка скоріше приходила до тями.

Рената знаходить у кишені куртки телефон – ані Антон, ані мама навіть не підозрюють, де вона зараз. Усе відбулося надто стрімко. Навіть тіло ще не до кінця усвідомило, що позбулося безцінного вантажу.

 – А щоб тобі! – телефон сів. Рената не заряджала його два дні – забувала. Він і так задовго протримався.

Післяпологова палата двомісна, але друга койка порожня.

Рената зі стогоном підводиться і, напівзігнута, волочеться до медсестринського поста.

 – Коли я зможу побачити своїх дітей?

 – А ви хто?

 – Чернецька.

Медсестра шурхотить журнальними сторінками.

 – Двійня, ох, тридцять тижнів?

 – Саме так, – в очікуванні відповіді Рената тамує віддих і вчитується у бейджик: Олена Іллівна.

 – Зранку.

 – А можна зараз?

 Медсестра дивиться на Ренату поверх окулярів.

 – Ні? – Рената нахиляється нижче і продовжує пошепки. – Олено Іллівно, певно ж, можна якось домовитись?

 – Ти що, натякаєш мені на хабар?.. – Олена Іллівна стягує окуляри, тре перенісся. – По-перше, давай без оцих «іллівних»! По-друге, ніхто домовлятися з тобою не буде. Безпека дітей на першому місці, хіба не ясно?

 – Ясно, – каже Рената, хоча навіть не здогадується, чим вона може нашкодити власним новонародженим.

 – Та і твоя безпека теж, – погойдує головою турботлива медсестра. – Відпочинь, іще набігаєшся. Реанімаційне відділення все одно в іншому крилі, тобі не дійти.

 – А можна тоді…? – Рената киває в бік телефонного апарату.

 – Тільки на міський, – піджимає губи Олена.

Рената озирається у пошуках годинника: шоста. Як це встиг промайнути ціленький день?! Антон уже має бути на радіо. Як добре, що вона знає його робочий номер!

 – Тернія, будь ласка… Антоне? Це я! Я, Рената. Антоне, я народила! Приїдеш?

 – Що?! Як?! Ти де?!!– до кінця реклами дві хвилини. Ось-ось повертатися до етеру, і ведучому складно перемикнутися на новини Ренати.

 – Антоне, я у пологовому. Я народила!

 – Не зрозумів. Що сталося? Чому так рано?!

 – Ось так сталося… Просто двійні завжди народжуються раніше, а в мене ще…

 – Хто? Двійні?

 – Двійні, так, уявляєш? У нас двоє, хлопчик і дівчинка! Вони поки у ре…

 – Яка двійня, Рень? Ти мене розігруєш?

Плечима Ренати пробігає гидкий холодок:

 – Знаєш, мені не до жартів.

 – Рень, у мене в родині немає двійнят. А в тебе?

 – І в мене. Та яка різниця, це…

 – Ренато, тут щось не те. Зізнайся, ці діти не від мене? Це сталося ще до моря?

Рената відсуває слухавку від вуха і витріщається на неї так, наче вона раптом перетворилася на тхора. Наче це її хтось щойно розіграв і підсунув замість її ніжного, турботливого, чуйного коханого якогось інопланетного чурбака.

 – Це тому ти не хотіла мені розповідати про вагітність? – продовжує перевтілення співбесідник. – Я підозрював, що тут щось не те. Надто великий живіт, не збігається…

 – Тридцять тижнів! Усе збігається!

 – Ренато, припини! На такому терміні не народжують!

Навіть якщо б Ренаті довелося народити ще з дюжину малюків поспіль, вона б усе одно почувалася краще. Тільки б ніколи не чути тих слів. Ніколи не відчувати цю гостру довжелезну спицю, що прошила їй наскрізь грудину і застрягла там намертво. Горло зсудомило, та й слів – більше не залишилося.

  – Ренато, будь ласка, зізнайся, і ми зможемо поговорити нормально. У мене етер…

 Рената, неначе здалеку, чує власний надтріснутий регіт.

 – Скажи, що вони не від мене, я прошу тільки чесності, чуєш? Я приїду і ми все обсудимо.

Рената обережно кладе слухавку на стіл, не маючи сил повертати її на телефонний апарат. Хтось підхоплює її під лікті, відводить до палати.

Рената забувається каламутним, поверхневим сном і прокидається у сльозах.

 – Я хочу до своїх дітей! Чому мене до них не пускають?!

 – Такі правила, серденько, – на сусідньому ліжку вже лежить інша породілля. – Вечерю приносили, я взяла й тобі. Поїж. Дітям потрібна здорова мама. І повна сил.

Рената підводиться, змахує сльози. Дивиться перед собою.

Повна сил. Так. От що потрібно її двійнятам: сильна мама і… більше нікого.