Розділ 15 «Зміст обману»

Даніель розсунула важкі канвасові штори. Денне світло повільно згасло, поступившись напівтемряві. Кімната відразу стала тихішою й затишнішою.

У дверях з’явилася Люциана. Вона потягнулася, як кішка, що щойно прокинулася, і з усмішкою кинулася на ліжко. Тепле покривало вмить огорнуло її тіло, а погляд затримався на подрузі.

– Передяглася? – запитала Дені, не повертаючи голову.

– Так, – кивнула Лексі, обережно поправляючи тонкі бретельки нічної сорочки.

– Що подивимося?

– Ми ж із тобою почали щось…

– Там ще шість серій залишилося…

– Чудово, вмикай. І ходи вже сюди.

Лексі розкинула руки в боки, ніби очікуючи обіймів. Дені полегшено видихнула й увімкнула серіал. Відклавши мишу якомога далі дівчина підійшла до подруги. Вона лягла в її обійми та заходилася шукати рукою смаколики.

– А Ная прийде? – запитала Дені, кинувши швидкий погляд на годинник.

– Не знаю. Вона зараз зайнята, – зітхнула Лексі, затуляючись ковдрою. – В неї купа роботи.

– Може, додивимося і підемо допоможемо?

– Я вже була в особняку. Вона сказала не заважати.

Дені закотила очі, але нічого не відповіла. Раптом тишу розрізав різкий дзвінок у двері. Дівчата синхронно повернули голови.

Вони мовчки переглянулися, а потім, вимкнувши серіал, неохоче встали з ліжка і попрямували вниз. Дені на ходу застібала худі, а Лексі просто обмотала навколо себе теплу шаль. Відкривши двері, вони побачили Бена.

– Привіт, дівчата. Вибачте одразу, це ідея Джейса, – винувато всміхнувся він.

– Чого? – не встигла договорити Дені, як її та Лексі вмить підхопили сильні руки.

Вампір миттєво замкнув будинок і, не даючи їм оговтатися, блискавкою помчав до інституту.

-Головна зала інституту-

Бен, ледь перевівши подих, поставив дівчат на підлогу.

– Я тут.

– Ти з розуму зійшов?! – вигукнула Лексі, намагаючись втримати рівновагу.

– Ей! – роздратовано озвалася Дені.

Ляпас луною прокотився головною залою.

Від тяжкої руки мисливиці на його шкірі миттєво з’явився червоний відбиток. Вампір прикрив місце удару, здивовано поглянувши на неї, поки десь збоку тихо сміялися хлопці. Джейс підійшов до сестри, накинувши їй на плечі свою куртку, а для Дені простягнув светр Бойда.

– Бен, ти хоча б подумав перед тим, як їх сюди нести, – докірливо промовив Джейс.

Дівчата нарешті усвідомили, в якому вигляді стоять посеред головної зали. Дені скептично глянула на короткі шорти піжами й кашеміровий топ. Лексі у шовковій сукні з тонкими бретелями теж не відчувала себе комфортно.

– Якщо чесно... справді не подумав. – пробурмотів Бен, уникаючи погляду.

– Це все, що ти хочеш сказати?! – обурилася Лексі.

– Ми стоїмо в піжамах посеред інституту!

Дені зітхнула й подивилася на Джейса.

– Мені що, навіть у вихідний спокійно фільм подивитися не можна?

– Ну… – почав він.

– Це риторичне запитання! – перебила його Даніель. – Ми вас вислухаємо, коли переодягнемося.

– Але…

– Жодних «але», – підхопила Лексі. Вона поправила шаль на плечах і кинула погляд на Бена.

– Та я ж як краще…

– Ага. Вийшло, як завжди, – пирхнула Лексі й уже рушила до сходів.

Помітивши, що Томас і досі не зводить із них очей, вона примружилася:

– Том, у тебе зайва пара очей знайшлася?

Хлопець кліпнув і поспіхом відвернувся.

Джейс розсміявся і легенько стукнув друга по щоці.

– Том, підбери щелепу, а то муха залетить.

Підіймаючись сходами, Лексі машинально сперлася рукою об поручень. Лише на мить. Вона відразу ж відпустила його й рушила далі, ніби нічого не сталося. Та Джейс помітив цей короткий жест і мовчки насупився.

-Через годину-

– Ми прийшли, – оголосила Лексі, поправляючи рукави.

– Чому так довго?

– Довго? – Дені обурено фиркнула. – Минуло всього лиш пів години... Добре, година.

Бойд мовчки простягнув Лексі пожовклий конверт.

– Це від Анфіси.

Лексі провела пальцем по восковій печатці.

– Він адресований не лише мені. Луїзі теж. Ходімо до неї.

– Ура… – простягла Дені з удаваним ентузіазмом.

– Не дуйся.

Вони швидко рушили до директорського кабінету. Луїза вже чекала на них.

– Цікаво чого ж хоче моя сестра? Люциано підійди до мене, – жінка простягла конверт дівчині й схвально кивнула. – Прочитай.