Розділ 11 «На дні її душі»

З того дня минуло чимало часу, і життя поступово входило у звичне русло. Лексі поринула в роботу і хоча виглядала бадьоро, іноді в її очах миготіла втома. Ная, як завжди працювала у майстерні дядька, проводячи години серед запилених старовинних манускриптів й інструментів. Даніель намагалася звикнути до нових обов’язків, що здавалися їй незвично тяжкими, тоді як Джейс, хоча й мав чимало завдань, постійно уникав прямих зустрічей із нею. Та й дівчина теж не знаходила сил, щоб зробити перший крок. Крістофер тим часом вирушив до Ротервіля.

В компанії залишилася порожнеча, яку кожен намагався заповнити по-своєму. Проте Лексі не могла не помітити напруженості між братом і Дені. Це викликало у неї тривогу, і, не зволікаючи, вона вирушила на пошуки Наї.

-У кімнаті Бойда та Джейса-

Джейс, одягнений у футболку і зношені спортивки, носив коробки до кімнати. Лексі крутилася поруч, наполегливо намагаючись зав’язати розмову.

– Джейс, ти не можеш уникати мене вічно, навіть якщо переїжджаєш.

Він поставив коробку на підлогу, зітхнув і навіть не глянув на неї.

– Лексі, я вже сказав: ні! Я не хочу це обговорювати!

– Але ж ти хочеш, – вона схрестила руки на грудях – Це видно по тобі.

– Ні, і крапка!

– Ну все, моє терпіння луснуло! – Лексі підняла руки догори. – Або ти розповідаєш, що між вами з Дені, або я з’ясую це по-своєму!

Джейс скоса глянув на неї, примружившись.

– І що ти зробиш?

Люциана примружила очі й витягнула з кишені зеленувату ключ-карту. Її погляд перемістився на спину брата, що переносив чергову коробку. Підійшовши ближче вона стала позаду. Відчувши її присутність Джейс голосно видихнув.

– Що там в…

Та не встиг він договорити як легкий туман застелив його очі. Шепіт сестри долинув до вух, а кімната розчинилася в сірій імлі.

– І що ти робиш? – озвався Бойд.

Лексі повернулася до нього.

***

Велике підвальне приміщення, приховане під інститутом було охоплене прохолодою. Стеля тут була доволі високою, її підпирали масивні колони між якими гойдався запах трав. На полицях стояли акваріуми та тераріуми наповнені комахами та невеличкими демонічними тваринами.

В одній з таких теплиць, серед усіх цих пахощів Джейс прокидався. Він відчував як тяма приходить до нього. Відчував як знайома фігура поклала його на землю. Крізь марево він бачив, як парубок сховався за дверима, а Лексі обтрусила руки, задоволено зітхнула і залишила його самого відійшовши якомога далі, дивний сон знову поборов його.

***

Даніель повільно йшла коридором інституту, намагаючись упорядкувати думки. Напруження не відпускало її ні на мить.

Позаду почулися легкі кроки. Озирнувшись, вона побачила Наілію.

– Довірся мені, – тихо промовила Ная.

Їхні погляди зустрілися. Даніель хотіла щось сказати, але слова так і не зірвалися з губ. Коридор навколо розчинився, стіни втратили обриси, а підлога вислизнула з-під ніг.

За одну мить світ змінився.

Даніель кліпнула й зрозуміла, що сидить на холодній землі.

***

Коли ефект заклинання почав слабшати, Джейс прокинувся. Він підвівся на лікті потираючи скроні. За скляною стіною він угледів сестру. Люциана спокійно розглядала якесь потворне створіння в тераріумі. Обережно погладивши його через скло, дівчина повернула голову. Здавалося вона не помічала його, та щойно їхні погляди зустрілися, Лексі, склавши руки за спиною, підійшла ближче.

– Гей! Ти що витворяєш? – обурено пробурчав Джейс.

– Виховну роботу.

– Ну-ну, даремно стараєшся.

– Тобі й не треба! – Вона м’яко засміялася, хитро примружившись. – Я й без цього знаю, що Даніель тобі подобається.

Джейс спалахнув чи то гнівом, чи зніяковів, він миттю підвівся на ноги.

– Ти що, була в моїй голові?! – Його голос затремтів.

– Зовсім трохи, – Лексі показала пальцями крихітний проміжок. Потім зітхнула й підняла брови. – Жартую… Але ж, Джесі, я не сліпа, просто зрозуміла це по тобі.

Вона розвернулася і впевнено рушила до виходу.

– Ей! Ти куди?

– Додому, – недбало фиркнула вона, відчиняючи двері.

– А я?..

Раптом теплиця освітилася легким зеленим сяйвом.

Джейс закляк не в змозі поворухнутися. У дверях з’явилася Наілія, вона тримала Дені під руку й замовляючи вела її доріжкою. Схоже дівчина була втомлена, вона зачаровано слухала розповідь подруги       й зовсім довірившись їй крокувала поряд.

Відчинивши двері теплиці Ная прикрила її очі рукою, щоб зняти замовляння, а іншою штовхнула подругу всередину. Даніель ледь втрималася на ногах, коли її немов висмикнули із марева. Вона кілька секунд намагалася второпати, що відбувалося, та Люциана уже закрила двері ключ-картою.