Глава 18

А от і наша авантюристка.

-Кейт, це що ти? Навіщо? - відразу почав запитувати Ден.

-Нуу, так вийшло.

-Справді? Хм… як я не здогадалася, ключі самі прилетіли до тебе і попросили нас зачинити, а ти розчулилась, підмовила Діну, яка більш усього була проти. І ви виконали план ключа? - сказала я із сарказмом.

-Не зовсім, - зам'ялася Кейт.

-Звідки в тебе ключі? - я не пам'ятаю куди їх положила.

-В тебе в кімнаті на столі взяла.

-І без дозволу?

-Ем…

-Навіщо? Моє запитання лишається в силі, - повторив Денис. А я бачу, як Кейт намагається щось вигадати. Ну, що ж із нею зробити?

-Ден, а тобі нікуди не потрібно? Тому що, нам потрібно поговорити! - він глянув на мене зло.

-Ми ще поговоримо, - сказав Ден дивлячись на Кеті, і вийшов з кімнати.

-Як тобі в голову могла прийти така ідея? - запитала я.

-Що?

-Як тобі в голову прийшла ідея звести мене із Деном? - повторила я з уточненням.

-Ну ви гарно дивитесь разом. І мені здалося що ви подобаєтеся один одному. 

-Щооо? Ні, він мені не подобається, - швидко і категорично сказала я. Не подобається ж? Ні!

-Ну, добре.

-Не роби більше так! - сказала я і поглянула на неї в отчікуванні згоди, вона ледь махнула головою, - іще один вчинок і я розповім Денису, якою тупою ідеєю перейнялася його сестра, - сказала я строго, вона лише махнула головою. Щось мені підказує що вона не перейнялася, моєю погрозою.

Чим її ще налякати? Мені зовсім не хочеться, страждати від ідей Кеті. І закохуватись, особливо в Дена мені не потрібно. Такі плани ще хорошим не закінчувалися. І не запитуйте, звідки я це знаю.

-А де Діна? - запитала я.

-На низу. Оглядає, мусорку у яку преобразився перший поверх і альтанка, - блін, а мені це прибирати.

-А ти куди дивилася коли вони смітили? - вона зковтнула і подивилася трішки винно.

-Не тільки вони.

-Ну нічого, буде вам покарання!

-Щоо?

-Прибирати, будете ви! - сказала я.

-Але… але… - не могла звязати слова Кейт.

-Що але? Чим ти думала коли нас закрила? Точно не головою. От, і будеш знати. Може розуму наберетеся? - на це дівчині не було, що заперечити.

-Ходімо?

-Ага.

Ми спустились на перший поверх, реально мусорка, на підлозі сміття, пляшки. Ми ж не купляли стільки алкоголю. Тоша! Я незнаю що з ним зроблю. Цікаво скільки людей тут з'явилося, коли нас закрили? Може, це був такий хід, господарку закриваємо і гуляємо на повну.

-Скільки тут було людей?

-Не пам'ятаю.

-Багато?

-Так. А ви не чули, музики і криків?

-Ні. В деяких кімнатах, звук майже не чути. Це одна із них. Звісно, якби хтось стукав у двері, або включив музику під дверима було б чути.

-Зрозуміло, ходімо до альтанки? - запитала Кейт, на що я тільки махнула головою.

На задньому дворі, було не набагато чистіше. Скільки це ж часу піде на прибирання. Вже 12 годин, а ввечері батько із Ліною будуть тут. І якщо батько це побачить, то… краще не думати. Діану ми знайшли біля альтанки.

-Нічого, не хочеш сказати? - запитала я.

-Ну, Лекса, вибач, це все Кейт, вона мене примусила.

-Щоб більш такого не було, - я пригрозила пальчиком, на що ми засміялися.

Далі ми прибирали. Довго, але не нудно з музикою, танцями, сміхом і розмовами.

Ми у трьох прибрали за дві з половиною години.

-Давайте, щось приготуємо я голодна, - сказала Кейт.

-Згодна! - ми із Діною сказали в один голос.

-Давайте, так я млинці, Діна яєшню, а Кейт салат, - запропонувала я.

-Добре.

Ми почали готувати, я швидко замісила тісто і почала смажити. 

-Будемо, будити Тошу, чи ні? - запитала Кеті.

-А я бачу ти тільки про нього і думаєш? - лукаво запитала я.

-Ей, ні. Я просто запитала.

-Ага, ага. Так і повірила, - сказала я.

-Не хочеш, не вір. Не змушую.

-Кейт, якщо сейозно, то будь обережнішою, він ще той коз…. Хм… ну, ти зрозуміла. Не потрібно йому сильно вірити.

-А я і не збиралась, - фиркнула Кеті.

-Я серйозно, зазвичай не лізу в його справи, але ти моя подруга, я хвилююся і не хочу щоб він розбив тобі серце.

-Справді, Кейт, не довіряй відразу. Якщо, що, то спочатку перевір, - додала Діна.

-Добре, ви напевно, праві, - зітхнула Кейт.

Далі кожна поринула в свої думки. Я навіть і не побачила, коли Тоша спустився на низ і вкрав одного млинця. 

-Ооо, спляча красуня, прокинулася, - протянула я, - і що за безлад, ви влаштували?

-А ви доречі, чарівниці, навіть і сліду не зісталося, від вчорашнього. І куди ти зникла на самому початку? - запитав у мене Тоша, а я тільки кинула погляд на дівчат, - доречі Ден теж тоді зник, - він мені підморгнув і всівся на стілець.

-Давай, без твоїх натяків. Мені стало погано і я пішла в свою кімнату і там заснула.

-Сама? - запитав хлопець, усміхаючись.

-Звісно! - з усмішкою відповіла я і дала йму подзатильник.

Ми із дівчатами накрили на стіл і їли мовчки. Мої думки, чомусь, відлітали до Дениса. Кейт задумчиво, поглядала на Тошу. А він щось писав в телефоні. Діна в свою чергу, просто їла і спостерігала.

Цікаво, що зараз робить Ден? А він не голодний? Який же він ідіот, але красивий. А ще цікаво, чому я про нього думаю, як закохана дурочка? Десь такі думки приходили до мене в голову.

Може не така і погана ідея Кейт? Ага, звісно. Щоб він втерся в довіру використав і кинув. В мене повністю пропав апетит, мене використовували і не раз.

І "подруги", і хлопці. Комусь потрібні були гроші мого батька, хтось хотів популярності, (так, я доволі популярна в університеті, завдяки своїм помстам і витівкам). Але всім без виключення не потрібна була я. Це зараз у мене кілька друзів. До приїзду сюди у мене було тільки дві подруги, і то одна далеко, і друг Тоша. А тут у мене з'явилися іще дві подруги. Я ні капельки не жалію, що пішла на ту вечірку і батько відправив мене сюди. 

Так, зі сторони може здатися, що в мене багато друзів. Але насправді, так, я з багатьма спілкуюся, але справжніх друзів, яким я можу довіряти, можна на пальцях перерахувати.