Глава 17

І тут захлопнулись двері і почулося клацання замка.

А от схоже і сюрприз.

Я включила світло і мені відкрився вид на Дена що лежав на моєму ліжку.

-Що ти тут робиш? - запитала я.

-Тебе чекаю. Ти ж хотіла мене бачити, от я і прийшов, - я зрозуміла що коїться. Тільки не зрозуміло, навіщо? І хто?

-Вітаю ти попався на гачок нас закрили, - я демонстративно, спробувала відчинити двері, вони отчікувано не відкрилися, - хто тебе позвав сюди?

-Діана, - сказав він, і зіскакнув з ліжка, сам спробував відчинити, потрібно говорити, що в нього не вийшло? - дійсно закрили. Але навіщо?

-В мене теж саме питання, і кому це потрібно?

-Діана, не думаю, а хто тебе позвав?

-Кейт. Думаєш, змова, але навіщо? - якщо це справді вони то їм мало не покажеться. Точно, Кейт же казала, про сюрприз і що знадобиться допомога Діни. Це точно вони. Невже Кейт хоче…. Ні! Вона не могла. Хоча могла.

-Незнаю, - ще не здогадався? Вони звести нас захотіли. Але не розповім поки мої здогадки не підтвердяться.

-Я знаю! Можливо двері з ванної, в коридир відкриті. Ходімо! - я зайшла у ванну, все як завжди. Підійшла до дверей… - замкнені.

-Доведеться чекати ранку? Все одно зараз ніхто нас не почує. 

-Ага, але надіюсь що нас знайдуть раніше.

-Наврят. Думаю викрадач сам з'явиться зранку.

-Що будемо робити? - запитала я.

-Давай, пограємо в гру. Почерзі задаємо запитання, але маємо відповісти чесно.

-Добре. Я перша. Чому ти приїхав сюди на літо? - я не наважилася, задавати серйозніше запитання.

-Хм… скучив за бабусею, комусь потрібно було приглядати за Кеті і хотів втекти, і відпочити, але не урахував, що і тут з'явиться якась ненормальна, що буде мені заважати, - він тихо посміювався.

-Ей, ти перший почав, а я не звикла щось терпіти!

-Тепер, моє питання. Хто той Роман з яким ти зустрічалася в місті? І як ви познайомилися? - так, він справді ревнував.

-Ти ще досі про це пам'ятаєш? І це два питання. Але, добре відповім. Як я уже говорила, Рома мій друг. Нас познайомив мій батько, Роман його партнер по бізнесу, - я не збиралася розповідати йому всі деталі.

-Добре, тепер ти.

-Ага. Чому ти направив на мене воду? Ну, після того, як ледь мене не збив. Все ж ми обоє тоді були винні, - мене давно мучило це питання.

-Просто, був поганий настрій. Захотілося покращити, - я не дала йому договорити.

-Тобто, ти зазвичай так розважаєшся?

-Взагаліто ні. Але ти так на мене задивлялася, що я вирішив опустити тебе на землю.

-Я на тебе не задивлялася.

-Ага, звісно. Ти маєш припущення хто нас закрив? Може поділися?

-Знову два запитання. Ну, добре, відповім. Так, маю. І ні не поділюсь, - сказала я з усмішкою.

-Ей, так нечесно.

-Учися задавати правильні питання. Як ти познайомився, з Анджелою, яка зараз на низу? Пам'ятай правду, - я ще до того, як вони танцювали, побачила, що Ден здивувався, коли її побачив, а потім Анджела відразу підійшла до нього. І вони перешіптувались.

-З чого ти взяла що ми були знайомі раніше?

-Заміть, я цього не говорила. А взагалі на твоєму лиці відібразилося здивування, коли вона з'явилася і ви перешіптувалися.

-Вона моя колишня дівчина, - я ще більше почала ревнувати. Що? Ні, я не ревную. Ні. Він мені навіть не подобається. Хоча, красивий… - ти граєш на гітарі?

-Так, і трішки співаю.

-Ого, я теж раніше захоплювався.

Далі ми розмовляли про музику, подорожі…. Він виявляється досить цікава людина.

-Все давай укладемо, мир і перестань мені мститися, - запропонував Денис.

-Добре, мир. Я піду в душ, а ти можеш покащо пошукати вихід, або впасти з вікна.

-Дуже смішно, - з сарказмом сказав він.

Я взяла величезну футболку, яку використовую, як піжамку. І пішла в душ. Я трішки постояла під теплими пруменями води і одягла футболку. Все прикриває чудово. 

Я зняла мейк. Розчесала волосся і зібрала легкий хвіст.

Коли я зайшла в кімнату, Ден лежав на ліжку без футболки. Я ледь знову не задивилася на кубики пресу, але вчасно оговталась і відвела погляд. 

-А де ти будеш спати? - запитала я.

-Тут.

-Еее ні. Я не буду з тобою спати! - сказала я, а він усміхнувся. От збоченець, про що він тільки думає. Я ж навіть не подумала, як це звучить збоку.

-Це вже твої проблеми.

-Нууу будь чоловіком і віддай ліжко, - сказала я.

-А я його й не забираю, он скільки місця, тобі вистачить, - от козел.

-Може краще відразу в вікно вилетиш?

-Та ні.

Я психонула виключила світло і сіла на пол коло ліжка. Хай сам спить. Мене вистачило хвилин на п'ять. Блін, чого я маю мучитися. Тим паче ліжко таке велике, та і він напевне заснув.

Я тихо встала і лягла в ліжко. Накрилася ковдрою, аж до носа. Хоча і від однієї думки що він поряд, кидає в жар, так що зі мною? Я закрила очі і спробувала заснути.

-А казала, що не будеш зі мною спати, - пролунало над самим вухом, а я механічно потяглася його відпихнути, але уперлася у його прес. До мене звичайно приходили думки потрогати його прес, але не всерйоз. Я відчула що мої щоки обдало жаром, як добре що темно. План Кейт здійснюється. Я все ж спробувала його відпихнути, але він ніби стіна.

-Відсунься, - сказала я ледь не шепотом.

-А якщо не хочу? - запитав він і спробував підсунутись блище, я відсмикнула руки, але одну він схопив. Як би не піддатися імпульсу? Він же пограється й кине. Ця думка привела мене до тями.

-Я звичайно знаю, що красива і викликаю бажання. Але це не дає тобі права до мене чіплятися, прибери руки, інакше ляжу на пол, там принанні краще ніж з тобою, - так, я його відшила. Він розчаровано забрав руки. Добре, що я знайшла в собі ці сили. А то не знаю чим би це скінчилося. Точніше, знаю, але не хочу думати. 

Я спробувала заснути. На диво вдалося відразу. Я відчувала себе в безпеці.

Проснулась я від жари і задушшя. Я спробувала оглянутися і тільки тоді до мене дійшло, що я притиснута до пресу Дениса і він мене обіймає тому мені і жарко. Я спробувала вислизнути, але Ден зжав мене іще сильніше. Тоді я спробувала його вітпихнути.