Глава 15

В телефоні відразу почувся полегшений видих.

-Лекса, чому в тебе був вимкнений телефон? -  голос батька був злий і водночас стурбований.

-Розрядився, - насправді ні, я не знаю чому він вимкнувся, зарядки достатньо, але якщо я йому скажу правду він не повірить.

-Де ти була? І чому не попередила?

-В місті, по справах, забула, - відповіла я відразу на всі запитання.

-Більше так не роби, я хвилювався.

-Добре.

-І про документи. Навіщо?

-Я на емоціях, і вже сто разів пожалкувала.

-Не їдь покащо нікуди з села. І не чіпай Аліну це важливо, - я хотіла заперечити, але він додав, - Я завтра вранці, приїду все поясню, потрібно було відразу он стільки проблем.

-Добре, я зрозуміла.

-Не роби дурниць, - ми попрощалися.

Я зайшла в свою нову кімнату. Постелила коло вікна плед і сіла на нього. Дивлячись у вікно, я думала. Що хоче пояснити батько? Це щось важливе, якщо він не хоче розповідати по телефону? Чи просто хоче щоб я почекала? А Кейт, що вона вигадала? Чому я не можу про це дізнатися відразу?

Ці думки не давали мені відпочити, тому я вирішила відволіктись і написала подругам щоб зайшли до мене, вони відразу погодились.

Через деякий час вони сиділи у мене в кімнаті і чекали пояснень чому я їх покликала.

-Просто поговорити, стало сумно, - я вирішила піти від відповіді, але не вдалося.

-А якщо правду? - запитала Діна.

-Думки лізли в голову потрібно відволіктись. Ліна сказала що ті документи були важливі. А ще я нікому не повідомила про свою поїздку в місто, а телефон вимкнувся. Батько хвилювався. Сказав щоб я пока що нікуди не їхала, завтра зранку, він буде тут і щось пояснить.

-Ну не хвилюйся можливо все не так погано, як здалося, - сказала Кеті.

-Ага. Доречі я вам не говорила, але я подала заявку на конкурс з музики, який відбудеться через місяць.

-Ти співаєш?

-Ну трішки, а взагалі граю на гітарі.

-Зіграєш, я дуже люблю живу музику, - попросила Діана.

-Добре.

Я взяла гітару і почала грати знайому мелодію, одну із моїх улюблених, слова пісні самі полилися з вуст. Коли я закінчила, деякий час боялася відкривати очі, а коли відкрила побачила, здивовані лиця подруг.

-Це неймовірно!

-Не можна такий талант ховати!

-Перестаньте, не так вже і гарно я граю. Але зізнаюся мені приємно.

Я їм ще розповіла про деталі конкурсу, а потім ми поговорили про дрібнички. Коли ми попрощалися, на вулиці вже було досить темно. 

Я ввімкнула фільм, але не додивилася. І відклавши ноутбук заснула міцним сном.

Проснулася, я доволі рано в вісім годин. Так, для декого це може й пізно, але я дуже люблю поспати. І якщо нікуди не треба, то можу і до обіду спати. Скоро має приїхати батько і щось розповісти, цікаво що?

Я встала з ліжка і пішла в ванну. Виглядала я доволі непогано для ранку. Прийняла душ і вирішила одягти сукню. В мене їх не дуже багато, але дещо є. А взагалі я рідко одягаю сукні, частіше спідниці, або шорти. Але ж сьогодні приїджає Тоша. 

Я одягла легеньку білу сукню з трішки відкритию спиною. На ноги білі босоніжки. Волосся роспустила і зробила легкі локони. Макіяж зробила ніжний, на очах намалювала маленькі стрілочки, це все моя любов до стрілок, я не винна, а на губи легко-розову помаду. 

Оглянула себе. Красуня. І дуже схожа на маму. Я сумно посміхнулася своєму відображенню і пішла на низ. Там мене вже чекав батько із Ліною.

-Доброго ранку! - сказав батько, а я підійшла до нього і обійняла його.

-Доброго, - відповіла я.

-Нам потрібно поговорити, ходімо до мого кабінету.

-Добре.

Ми пішли до кабінету батька. Я сіла на стілець, і зрозуміла потрібно вибачитись.

-Вибач, за документи, - сказала я.

-Нічого, це не найгірше що ти могла зробити. Я сам винен, знав же твій характер, і які можуть бути наслідки, але вирішив що тобі не обов'язково знати.

-Розповідай уже.

-У нас із Аліною насправді договір. У обох компаніях проблеми, а цей шлюб дуже допоможе. І про це не мають довідатись журналісти, тому ми дуже обмежили коло просвідчених, як ти розумієш це конфінденційна інформація, тому ти повинна мовчати. 

Я пробувала переварити інформацію. Це що я просто так бідну людину довела? Як я відразу не здогадалася? Батько ж говорив, що вона до нього секретаркою влаштувалася, а я знала що у неї фірма. Потрібно вибачитися.

-Вибач. Я зрозуміла, буду мовчати, але якби ти відразу мені все сказав, то цього всього б не було.

-Знаю. Ти дуже схожа на маму.

Я на це тільки сумно усміхнулася, а тато мене обійняв.

-Я піду вибачусь.

Я вийшла з кабінету і попрямувала в вітальню. Там сиділа Аліна і дивилася на мене з невеликим докором. Я глянула на неї трішки винно.

-Вибачте. Я ж не знала, - сказала я і сіла на крісло.

-Вже нічого не зміниш, все добре. Ну то мир?

-Звісно. Надіюсь наші із вами відносини покращаться?

-Ну якщо ти цього хочеш то так. І може досить до мене викати. Коли ти до мене так звертаєся, то я відчуваю себе бабусею.

-Добре.

Ми трішки поговорили, я тільки зараз помітила, що її очі трішки змінюють колір. Коли вона весела її очі стають світлішими і по доброму блищать. Вона виявилася хорошою людиною. Мені стало соромно що я так їй шкодила, але що сталося того не повернеш.

Я повернулася до себе в кімнату і поправила мейк. Скоро Тоша буде тут. Його повне ім'я Антон, але мені подобається його так називати, спочатку він був проти, але потім звик і його почали так називати всі.

Так, подарунок на місці. Чудово. Ми хочемо зробити шашлик і різні страви, і посвяткувати в альтанці. Торт є, я його ще кілька днів тому замовила і уже привезли.

Я почала помаленьку спускатися униз.

Спустившись в вітальню, я налила собі води і підійшла до вікна.

Заглядаю в вікно і бачу…

Доброго ранку! А от і нова глава:)