Я зайшла в кабінет і сіла в крісло. Батько сидів напроти і виглядав напруженим.
-Що ти хотів?
-Я завтра їду додому, - ура, хоч не доведеться Ліну бачити, - але це ще не все, Аліна буде тут, я надіюсь що ви подружитесь.
Я була в шоці я маю бачити її щодня і старатися подружитися? Ні, я не збираюся. Її чекає важке життя тут.
-Але чому?
-Я не можу, залишити тебе тут одну, Аліна буде за тобою приглядати.
-А бабуся?
-Я подарував їй поїздку в Грецію, вона давно хотіла там побувати і от.
-А чому я не можу бути сама?
-Я по тобі знаю що ти знайдеш пригоди. А так хоть якийсь нагляд. Постарайся нормально ставитися до Аліни.
-Нічого не обіцяю, - я направилась до дверей.
-Я надіюся на твою благорозумність! - відправилося мені в слід.
-Надійся, - буркнула собі під ніс.
Я пішла в кімнату і сіла на підвіконня. Я зла. Чому? Він що мені не довіряє? Чи довіряє цій Ліні більше? Ці питання крутилися в голові. Я відігнала погані думки і постаралася, знайти щось хороше в цьому.
Ми будемо в двох одні. Я дізнаюся її краще, може вона не така й погана? Так, що це за думки? Буду робити все щоб вивести її на чисту воду. Для початку потрібно дізнатися її фамілію. Але це завтра.
Я почувала себе такою втомленою і хотіла спати. Саме сім годин так рано. Я вирішила почитати книгу. Але швитко сонливість взяла верх і я заснула.
Проснулась я від того що мене хтось будив, це був батько.
-Навіщо ти мене збудив? Я хочу спати.
-Я з твоєю бабусею виїжаємо через десять хвилин. Я думав ти захочеш попрощатися.
-Добре, зараз зпущусь.
Я чудово відпочила, але і не дивно, хоч я і заснула рано, проснулась в одинадцять. До скількох я б спала, якби не батько.
Так, а зараз зберуся. Я пішла в ванну привела себе в порядок. Одягла чорні трішки порваті на колінах джинси, червоний топ і наверх джинсовку. Розпустила волосся і зробила легкий макіяж. Все піду проведу батька із бабусею. Я швидко спустилася і вийшла на вулицю, сьогодні прохолодно.
Всі вже стояли біля машини і прощалися. Я підійшла до них.
-Доброго ранку! - сказала я.
-Доброго. Чудово виглядаєш, - ого комплімент від Ліни. Вона така людина що не буде говорити тещо не вважає правдою. Я така ж. Ненавиджу брехню. Значить правда чудово виглядаю.
-Дякую, - ну а що? Невеличке перемир'я.
-Лекса, веди себе нормально. Не створюй вечірки. Не тікай кудись не попереджаючи. Старайся не створювати проблем, - дав настанову батько.
-Добре, я тебе почула. Бабусю гарно відпочинь. Щоб писали і дзвонили.
-Ти теж.
-Добре.
Ми ще пообіймалися і попрощалися. Тільки вони поїхали, я відразу втекла в кімнату, щоб не говорити з Ліною.
Взяла телефон і почала розбирати повідомлення. Запросила Кейт і Діну до себе через дві години. Вони не знають про тещо будуть тут у двох. Я хочу подружити цих двох. Впевнена що це вийде. А тоді вже разом подумаємо, що робити з Деном і Ліною. І потрібно дізнатися як пройшла розмова Діни і Дена. І що за таємниця у Кеті з якою вона переписується.
Доречі, я дізналася що фамілія Ліни Кідносенко. Написала своєму знайомому, інформація буде в вечері.
Я спустилась в низ щоб зробити собі каву, але застала там Ліну, промайнула думка втекти, але вона мене побачила.
-Лекса, я не хочу з тобою мати погані стосунки, але і на дружбу не наполягаю. Давай збережемо, хоча б нейтральні стосунки.
-Крізь мене можеш і не надіятися контролювати батька, - мене вивели її слова.
-Не веди себе як дитина, а просто задумайся над пропозицією.
-Я подумаю.
Сказала я так, тільки тому що не хотіла зараз сваритися і думати про це. Зробила собі каву і пішла до себе. Сіла на ліжко і почала провіряти пошту, спочатку не бачила нічого цінного, але потім натикнулася на повідомлення, яке змусило мене задуматися.
Воно було від музикальної школи. Я в неї ходжу з одинадцяти років, там я і навчилася грати на гітарі. В ній буде проводитися конкурс в якому потрібно скласти і заспівати свою пісню. Тому хто займе перше місце, буде можливість записати пісьню з популярним співаком.
В мене колись була така мрія. Я не можу вирішити, чи потрібно це мені. Але спробувати то можна ж. За місяць потрібно подати заявку і підготуватися. Я швидко подала заявку пока не передумала, тепер шляху назад не має.
Я більш походжу на любитиля і не збираюся зв'язувати своє життя з цим. Та у нас в музикальній школі майже не має тих хто готовий зв'язати з цим своє життя. На гітарі я граю доволі чудово, але до професіонала не дотягую. Голосом мене теж не обділили, як і фантазією.
Я не надіюся на перемогу, але всеодно десь в душі хочу перемогти. Я впевнена що найдеться хтось кращий за мене. Потрібно буде добре підготуватися.
Я оновила мейк і мені стало нудно, я не знаю що робити, а ще пів години. З нудьги я зробила кілька фото, виклала їх в інсту. І знайшла там Діну. А потім почала чекати і перебирати струни на гітарі.
Перша прийшла Кейт, ми з нею поговорили про дрібнички.
Потім прийшла Діна.
І тут почалось.
Доброго ранку! Якщо вам сподобалась книга, то ставте зірочки і коментуйте:)
#3948 в Сучасна проза
#2635 в Молодіжна проза
від ненависті до кохання, сусіди, сильний герой і емоціональна героїня
Відредаговано: 23.12.2020