Глава 9

І тут ми виходимо на вулицю і я бачу Дена і якусь довгоногу блондинку що на нього чіпляється. Я нічого не розумію. Що це за барбі? І чому вона в'ється біля мого Дена!? Невже я сказала мого? Та ні звісно не мого. Абсолютно точно!

-Я не розумію, що це?

-Пам'ятаєш ти написала в інсті якійсь дівчині, яка йому надоїдає? Так, оце вона.

Тобто я сама собі погано зробила?

-Виходить що так, - я подивилася на неї не розуміючим поглядом, - так, останню фразу ти сказала в голос.

-Блін, я не розумію що за думки до мене лізуть, - і чому я їх кажу в голос, та це я вже їй не скажу.

-Ага, звісно, - поройшлася по мені скептичним поглядом Кейт.

-Ходімо знайомитися?

-Звісно! І доречі ти собі ускладнила задачу його звабити, біля нього ця курка буде ходити.

-Блін, потрібно її позбутися!

-Отут, я з тобою згодна. Ходімо!

Ми пішли до цієї парочки. Вона що справді не бачить відразу на його обличчі, головне не засміятися. Вже коли ми стояли за пару метрів від парочки, вони нас помітили.

-Познайомиш? - запитала Кейт.

-Звісно! - з натянутою усмішкою сказав Ден, а от погляд мені його не подобається.

-Привіт! Я Діана, його… - вона його перебила. Але Ден швидко забрав розмову в свої руки.

-Моя подруга! - щось мені не подобаються чортенята, що бігають у очах Дена. Зовсім не подобаються.

-Привіт! Його сестра Кейт!

-Привіт! Я…

Мене безсовісно перебили!

-Лекса моя дівчина, - отут, шок був в усіх. Вирішив що якщо я створила цю проблему, то маю і виправитись? Я тільки з звички тримала лице. Тим часом Ден притягнув мене за талію до себе.

-Але ж ти…

-Я попросив тебе приїхати, щоб ти побачила своїми очами і відчепилася від мене!

-А до чого тоді признання в коханні?

-Щоб…

-Ти швидше приїхала! - я перебила Дениса.

-Тобто ти справді його дівчина? - вона що тупа?

-Так.

-Я вам не вірю, ти не міг так вчинити!

-Як? Знайти собі дівчину? - мені на секунду стало жаль дівчину, але тільки на секунду. Сама винна навіщо за ним бігати і унижуватися. 

Діана, доречі, красива дівчина. Високий зріст, середньої довжини пшеничне волосся (не покрашене), сині очі. І ні, на ній не дуже багато косматики, тільки трішки, але її личко справді, як кукольне. І одяг не занадто відвертий, білий круживний топ, чорні шорти і босонішки (так, на високій шпильці). На фото вона справді виглядала, як барбі, але насправді красуня. І чому Кейт її куркою назвала?

Вона не схожа на тих дівчат що чіпляються на багатиньких красуньчиків. Тоді чому вона за ним бігає і унижується. В неї що зовсім гордості не має? 

-Але ж я тебе люблю! - о тут все стало зрозуміло невзаємна любов! Яке горе. 

-А я тебе ні! 

-Ну якщо я вже через тебе сюди приїхала, то я погостюю в вас кілька днів, - вона не говорила це якимсь образливим голоском, а твердим і серйозним. Я все більше їй дивуюся.

-Чому це ти ж сама приїхала, - невже Ден хоче її на вулиці залишити?

-Я на ніч нікуди не поїду, а оскільки мені потрібно десь побути, кілька днів, то побуду тут. І ніяких заперечень, я тут через тебе! - умнічка. А що потрібно відстоювати себе. Я нею пишаюся. Кейт і Ден стоять в шоці, а Діана достала із прикольної машинки (мабуть її) дорожню сумку. Ну от нормальна дівчина, не зважаючи на деякі причуди, але в кожного свої таракани.

-Ну справді куди вона наніч буде їхати! - вирішила її підтримати. Тепер уже з шоком дивляться на мене. А що?

-Ти мені починаєш подобатися, - сказала вона.

-Надіюсь як подруга, - ми переглянулись і засміялись.

-Чого встали як вкопані, може гості кімнату покажете? - запитала я.

-Ну добре, -знехотя погодився Ден і ми не дуже дружньо пішли до дому.

Денис віддав Діані, першу гостьову кімнату яку побачив. Вона виявилася поряд з кімнатою Кейт. Доволі просторна кімната. Можливо я навіть змогла б подружитися із Діаною, якби не була "дівчиною" Дена.

-Лекса, можеш залишитися? - запитала вона, коли ми збиралися йти геть.

-Так, звісно, - відколи я стала такою вічливою? Це село на мене дуже впливає тільки я ще не вирішила в яку сторону хорошу, чи навпаки. Кейт подивилась на мене з німим питанням в очах, я їй кивнула і вони пішли закривши за собою двері.

-Ти щось хотіла? - запитала я.

-Ти ж з ним не зустрічаєся, так? - вона була сумна. А я не знала що сказати, - ти можеш мені довіряти. А Дена напевно справді потрібно відпустити, якщо він на це пішов, щоб позбутися мене.

-Так, я із ним не зустрічаюся, я живу по сусідству. В нас не дуже гарні віднисини, а от з його сестрою ми подруги.

-Давай так ти зараз мені все розкажеш, а тоді подумаємо що робити?

-Це я винна що ти зараз тут, - мені стало соромно, хоча раніше я не знала що це за відчуття.

-Давай, все по порядку.

-Добре.

І я розповіла все, вона уважно слухала. А я не можу зрозуміти як я їй довірилась. Діна (так вона попросила її називати), наче тягне до себе людей. Їй так і хочеться довіритись. Вона хороша людина і думаю, що в мене може з'явитися іще одна подруга. Але зараз повернемося до розмови.

-Ого, тепер зрозуміло, чому він не розумів що відповісти! - сказала Діна під кінець моєї розповіді.

-Вибач, я думала що ти якась дівчина що вішається на багатих хлобців. А ти виявилася, чудовою людиною. Я буду рада, якщо ти зможеш мене вибачити, а ми подружимось.

-Я вже вибачила, тимпаче я сама винна, зі своєю невзаємною любов'ю.

-Знаєш, ти не винна. Ми не вибираємо в кого закохуватися. Просто викинь його з голови. Почни нове життя, постарайся залишити дружбу. Але якщо дружба буде робити тільки гірше, не потрібно старатися за будь-яку ціну зберегти спілкування. Займися своїм життям, спробуй тещо давно хотіла. Знайди нові зустрічі і ходи на побачення, а закоханість сама кудись зникне. Ні один хлопець не стоїть дівчачих сліз. Не зациклюйся, а йди далі. А я тобі в цьому допоможу!

-Знаєш, а ти права. Будемо будувати мені нове майбутнє. Коли ми не бачились довго, я починала від нього відв'язуватись. Можливо це просто прив'язаність.