Глава 6

Я швидко взяла сумочку і побігла до Кейт. Все ж добре що в мене є така подруга. Блін, я ж забула що Ден може бути в домі. Чому до мене це дійшло тільки коли стою перед воротами. Ну, добре діватися не має куди. Надіюсь, пощастить.

Глибоко вдихнула, заплющила очі і дощитала до десяти. Поки впевнена що роблю правильно, швидко постукала. Мені пощастило і вийшла їхня бабуся. Вона мене впустила. 

І от я швидко біжу в кімнату Кеті. Щоб не застати її брата. Без стуку забігла в кімнату дівчини. Вона аж підскакнула на ліжку. Так, а що там за переписка.

-Хто цей щасливчик? - запитала я. Кейт стушувалася і смутилася.

-Я тебе не розумію.

-Все ти розумієш, з ким переписуюшся?

-Ні з ким, - вона швидко сховала телефон під подушку.

-Ну, ну.

-Краще розкажи, чому ти так в кімнату залетіла.

Я розповіла їй все від самого початку, до кінця. По ходу історії, подарувала кулончик і показала свій. Кейт, теж дуже сподобався подарунок. А під кінець вона сміялась, дуже і дуже голосно. 

-Оце в тебе самооборона! 

-Ну, досить. Зате допомогло.

-А ви доречі була б гарна пара, - ми переглянулись і засміялися.

Ще тоді, я не звернула увагу на цей жарт, а може й не жарт. А дарма.

-А тепер скажи де тут є магазини? - запитала я.

-Якщо трохи пройти, то є міні-маркет. А тобі навіщо?

-Ідея. Ходімо, по дорозі розповім.

Я почекала Кейт і ми вирушили до магазину. Ця ідея Кеті прийшлася по душі. Але вона сумнівається. Зараз, ми вибираємо фарбу.

-Може не потрібно йому волосся фарбувати? - знову сумнівається Кеті.

-Потрібно! - скоро в мене кінчиться терпіння. Головне не зірватися на неї, а то ще образиться.

-Звідки в тебе в голові такі ідеї.

-Це все досвід знущань над людьми, - і ми знову сміємося. В мене проблема, я не можу вибрати фарбу.

-Доречі, це ж тимчасова фарба. Тому не має чого хвилюватися. Через три дні все змиється.

-Ок.

-Я не можу визначитись, який брати колір. Пожаліти і взяти синій, чи хай мучиться зеленим, або розовим.

-Розовий краще не потрібно, а то точно уб'є нас обох.

-Згодна це занадто.

-Зелений, чи синій? Чесно незнаю, - видихнула Кейт.

-А я знаю. Але він мене приб'є точно! - мій зір зачипився, за червону фарбу. Дівчина прослідкувала за моїм поглядом. 

-О ні. Я сама йому вже співчуваю! - ледь змогла вимовити через сміх Кейт.

-О так, - з цими словами я пішла до каси, захвативши по дорозі пару смаколиків.

Саме цю фарбу я не можу уявити на Денису. Я взяла самий яскравий відтінок. Тільки потрібно діяти обережно. Але помсту довелося відложити. Біля мого будинку була машина батька. 

Я швидко попрощалася і побігла в дім. Там мене вже чекав сюрприз, не дуже приємний. 

Батько був не один, а з жінкою. Шатенка середнього зросту, з по-хижому зеленому очами, одягнута була зі смаком, виглядала молодо, але можу припустити що їй років тридцять з натяжкою. Вона проходилася по мені оцінюючим поглядом, від якого хотілося сховатися. Але я його витримала і вдала що не помітила. Проігнорувала жінку і підійшла до батька, обійняла його і поцілувала в щічку.

-Привіт, а чому ти не попередив що приїдеш?

-Привіт донечко, сюрприз!

-Точно! Вже здогадоюся який, - останню фразу я пробурмотіла собі під ніс, - а де бабуся?

-Я її ще не знайшов.

-Піду тоді позву її, - це був тільки привід щоб втекти.

Надіюсь це не те про що я думаю. Я спочатку піднялася до бабусі і повідомила їй про батька. А потім пішла в кімнату, та переодяглася в зелену сукню, по коліна. На ноги взула балетки. І зробила мейк із зеленими стрілками, а волосся оставила розпущеним. 

Ні, я не для гості виряжаюся, просто, не хочеться гірше за неї виглядати, та і так, завжди намагаюся виглядати красиво.

Взяла телефон і спустилася до низу. Там вже стояла здивована бабуся. А хижачка невдоволено на неї дивиться. Напевно не подобається, що бабуся в двічі старша за неї, а виглядає чуть не краще.

-Ну, що за сюрприз? - з ноткою не вдоволення запитала я.

-Знайомся, це моя майбутня дружина Аліна, а це моя дочка Лекса. Надіюсь, це хороший сюрприз? - мені на голову наче, відро холодної води вилили. Останню фразу я вже не чула. Я швидко прийшла в себе, але мною заволоділо роздратування. Хоча на вигляд я залишилась такою ж спокійною. Дякуючи батьку, що змусив в дитинстві ходити в театральний кружок.

-Звісно! Приємно познайомитись! - я заставила себе бути вічливою і натянула усмішку.

-Взаємно! - а очі кажуть інше, тільки і подумала я.

-Почувайся, як вдома, - скав батько Ліні.

-Лекса, ходімо накриємо на стіл, - позвала мене бабуся. Відразу видно що їй теж не сподобалась гостя.

-Аліно, ходімо допоможете, відразу поговоримо, - скористалась можливістю я. Вирішила покащо бути вічливою.

-Тільки без дурниць, - дав настанову батько.

-Звісно!

Я бачила як скривилося лице жінки коли я її позвала. Значить мисливиця за грошами. Батько, ніколи не розумівся в людях. Ми пішли в кухню і вирішили що вечеряти будемо в альтанці. Вона вела себе так вічливо і це несказано бісило.

Я вирішила випробувати. Пішла до маленького города, бабуся вирішила, що він не буде зайвим. І вирвала пару самих грязних помідорок. Оскільки в ночі був дощ, то знайти такі не було проблемою. Точно, буде ворочати носик. Підійшла до Аліни з проханням.

-Аліно, можеш помити і порізати помідорки. Будь ласка, - сказала я це з усмішкою. Брезгливе вираження лиця, коли я ложила їй на руки грязні помідорки, було підтвердження тому, що вона побачила в батьку легку здобич. Думала нічого робити не буде, тільки грошиками сорити. Промах був у тому що я не збираюся, терпіти таку як вона.

-Добре, - крізь зуби сказала гостя.

Я сіла напроти хижачки. Це найкраще місце для спостереження. І тут почались розмови.

-Скажіть коли і як ви познайомилися? - запитала бабуся.

-Аліна, влаштувалася до мене на роботу секретаркою, - далі я не слухала, все й так зрозуміло, соблазнила, затягнула в ліжко і все.