Глава 3

Я розглядаю чудовий вид із вікна Кеті. Мене відпустили до неї на ночівлю. Кейт пішла по смаколики і перевірити чи спить Ден. Вже третя ночі. Час тому хлопець сидів в телефоні. Надіюсь він вже заснув. І почнеться моя помста!

-Здається, він заснув. Через декілька хвилин підемо починати. Тому, що коли він спить його неможливо розбудити. - сказала Кеті, - готова?

-Так! Скоріше б почати.

-Ага, не можу дочекатися, його ранкових криків. 

-А він павуків боїться? - запитала я.

-Не знаю, а що?

-Глянь на ліжко, - я підклала туди дуже реаліастичного пласмасового паучка. Кейт аж відскочила від ліжка. А я почала сміятися і взяла паука на руку, - він пласмасовий не бійся. Як думаєш злякається?

-Можливо, але більше так не лякай!

-Ну все вибач.

-Ходімо перевіримо, чи спить і починаємо!

-Ага.

У всьому домі було вимкнено світло, але моторошно не було. Ми тихенько йшли по коридору. 

Коли ми зайшли в кімнату Дена, я почала оглядатися. Кімната дуже стильна, в чорних, білих і трішки жовтих відтінках. А сам Денис дуже красивий ввісні. Я аж замилувалася. Так, спокійно, дівчино. Це просто хлопець, так красивий хлопець, але він твій ворог. Ми так підлаштували що бабуся Кеті, залишилась на ніч у моєї. Початок нашої помсти трішки подитячому, але яка є.

Кейт уже перевірила, він спить без задніх ніг. Нам пощастило. Починаємо помсту! 

Для початку намазали його зубною пастою, як тоналкою, червоною помадою губи і синіми тінями навколо очей. Нігті різними кольорами. Ми ледь стримувалися щоб не засміятися. Кетті була права він тільки трішки крутився, коли ми його фарбували, а взагалі був спокійний. А павучка помістили навпроти його лиця.

У мене з'явилася ідея. Ми забрали деякі самі смішні іграшки, з колекції Кеті. Так у Кейт, дев'ятнадцятирічної дівчини є колекція м'яких іграшок. Ми розклали їх навколо хлобця, щоб було видно його лице і ногтики. Я зробила декілька фото і ми вирішили поки що їх не використовувати. 

Тихенько щоб не розбудити хлопця, раніше часу, виходили з кімнати, але я зачепила книгу на столі і вона сильно голосно впала. Ми глянули на Дена, фух спить. І пішли далі.

Зараз, ми сидимо в кімнаті дівчини, сміємося і розмовляємо.

-Завтра, тобто сьогодні ми не спимо, тому що вже половина шостої, а Денис прокидається о сьомій. Звісно, якщо не хочемо пропустити концерт і прокинутися із пастою на лиці, - сказала Кеті.

-Добре, будемо чекати. Як думаєш що він може зробити зі мною, коли побачить себе?

-Не знаю, але пізно про це думати. Може теж помститься.

-А я впевнена що мститися він буде. Може, не з самого початку, але коли побачить другу частину помсти точно. Дрібниця.

-А що ти будеш робити, це ж може й до кінця літа затягнутися?

-Зате сумно не буде! Не переймайся, будемо діяти по обставинам. Тим паче не думаю, що він і до тебе буде лізти.

-Я тебе одну не залишу!

-Не хвилюйся, не думаю що він щось серйозне вигадає, - сказала я.

-Коли ми виходили з кімнати і книга впала, я думала що він прокинеться.

-Нам пощастило! А він є в інстаграмі?

-Так тільки під іншим ніком, - Кейт показала мені його сторінку, там були в основному фото з друзями і Кетті.

-Скільки годин?

-Без п'ятнацятої сім. Ходімо на низ, ми ледь не пропустили.

-Ходімо.

Ми пішли на кухню, приготували каву і чекали продовження. Чекали ми не довго із кімнати хлопця почулися, кхм.. погані вираження. Потім, гупнули двері ванни і ці погані вираження вже були на весь дім. Не зговорюючись ми з Кейт переглянулися і засміялися. Сміялися ми довго, аж поки на кухню не вийшов розлючений Ден. 

Ми як по команді замовчали. Хлопець вже був переодягнений в нормальний одяг і без нашого творіння на лиці. Але ногтики нафарбовані, може ще не помітив.

-Що сталося Ден? Чому ти такий злий, - лелійним голоском сказала я, ледь стримуючи сміх.

-Так, це ти? Якого? - запитав він і підняв руку в гору, отже помітив.

-За що тобі тільки права дали? - обізвалась я. І почала наступати на нього, а коли між нами залишалося менше кроку, я зупинилась і сказала, - хм, поливати водою це так подитячому, як і цей маленький жарт. Але машиною потрібно вміти керувати, тому це тільки початок.

Моєї промови він явно не очікував, тому стояв, як вкопаний. А я спокійною і твердим кроком пішла на вихід. Кинувши Кеті "бувай". 

Вже в себе в кімнаті я заспокоїлась і проаналізувала ситуацію. Хоч, він і перший, мене водою полив, але я своєю помстою оголосила війну. Літо точно сумним не буде. Потрібно подзвонити Кеті і назначити зустріч в мене вдома. І продумати подальші дії. Але для початку глянути, як там бабуся і чи батько ще вдома. Для початку пішла на низ. Бабуся виявилася на кухні. О вже восьма ранку.

-Доброго ранку! Як ти себе почуваєш? - запитала я.

-Доброго. Чудово, а ти чому так рано від Кейт повернулася?

-Ми дуже подружилися, але я хотіла застати батька. Коли він їде додому? - майже правда.

-Сьогодні, ближче до дев'ятої, зараз речі збирає.

-Зрозуміло, я піду до нього, - сказала я і пішла до кімнати батька.

Двері кімнати були привідкриті, він справді збирав не багаточислені речі. Мене він не побачив, до нього на ноутбук прийшло повідомлення. Батько глянув на нього посміхнувся і почав набирати відповідь. Я вирішила визначити, свою присутність. І постукала по дверях. 

-Доброго ранку! Ти вже будеш їхати? - запитала я.

-Доброго! Так. Але через тиждень, вас чекає сюрприз!

-Надіюсь це не черговий претиндент, в мої чоловіки? - все таки вирішила запитати я.

-Та ні, не бійся. Ти вже всіх перелякала, - сказав батько, сміючись.

-Тоді, я навіть не уявляю, з ким ти будеш нас знайомити.

-Скоро, дізнаєшся. Ну що ходімо, проведеш?

-Звісно!

Ми вийшли на вулицю, попрощались і батько поїхав. Я дивилася в його слід з сумом. Я сумую за домом і подругами. Я ж так, і не подзвонила Вікі. 

Я швидко піднялась до себе в кімнату, взяла ноутбук і сіла на підвіконня. Як раз в цей час із дому вийшов Ден. Він тільки кинув на мене злий погляд, а я помахала йому рукою. Хлопець пішов до машини і поїхав геть. А я повернулася до своєї справи.