Глава 2

Сонце саме сходить, а я вже сиджу на улюбленому підвіконні і планую помсту. Я не знаю чому прокинулася так рано,  тільки п'ята година, чи то тому, що лягла раніше, чи тому, що не можу дочекатися помсти. Я завжди була мстливою, тому ті хто це знали, або мене обходили десятою дорогою, або просто нормально спілкувалися зі мною. А ті хто не знали і лізли до мене, або робили пакості, були моїми жертвами. 

Була історія із моєю подругою. Ми в дитинстві навчалися в одному танцювальному гуртку, тоді ми були суперницями. Постійно підставляли одина одну і робили пакості, це була як дитяча забава. Але з часом ми здружилися і стали найкращими подругами. Зараз вона учиться в Англії. Батько теж хотів що б я там навчалася, але я була проти. А я вперта з народження, тому ми дійшли домовленності, що перша освіта, буде така як я хочу, а друга на бізнес. Батько вважає що я маю успадкувати його фірму.

Так, для початку включимо логіку. Якщо, він наш сусід, то його має знати бабуся. Але потрібно зробити так що б вона нічого не запідозрила. Для початку найду її.

Це було легко, бабуся на кухні пила із татом чай.

-Саша, будеш чай? - спитала бабуся. Вона як завжди виглядає неперевершено.

-Так.

-Тримай, зелений твій улюблений! 

-Дякую! А хто у нас сусіди? - втілюємо план в дію.

-А навіщо тобі? - вліз батько в розмову, ну як завжди. Так, думаємо, думаємо. О, знаю!

-Ну, мені тут ціле літо бути. Може тут є хтось із моїх однолітків, подружуся, - блін, він так дивиться, невже здогадався?

-Ну, добре. Але, це на тебе не схоже, - хух.

-З правої сторони - дача, сюди рідко їздить хлопець, років двадцяти п'яти, або його батьки. З лівої - моя подруга, Ольга Захарівна, до неї вчора, приїхали внуки, теж на все літо. Твоя однолітка Кейт, вона деякий час жила в Америці, тому звикла щоб її так називали. Така красуня стала. Постійно до мене заходила, віталась завжди. І її брат Денис, Двадцять два роки. Теж, красенем став. Коли щось ламається, допомагає, чинить. Такий славний хлопець, - ага хто б сумнівався, - тільки чомусь вони постійно сваряться. З протилежної сторони. Два брати, кожне літо сюди їздять. Так, ти правду, кажеш, що ти тут все літо робити будеш? Може хоч з кимось подружися.

-Зрозуміло.

-А давай сьогодні, їх в гості запросимо, може з Кетті подружися, - бабуся все робить за мене. Як же я її люблю!

-Було б чудово! - я усміхнулася і пішла до себе в кімнату. 

Залізла на підвіконня і почала аналізувати ситуацію. Так, ввечері, тут буде моя жертва, і його сестра. Хм, а якщо взяти Кейт собі в союзники. Впевнена їй теж тут, сумно, а оскільки вони постійно сваряться, вона буде не проти, його помучити. Ха, в мене виграшний варіант, головне щоб все пішло по плану.

Для початку заручуся підтримкою Кейт, а потім придумаємо подальші дії. Не можу дочекатися вечора.

Так, стоп. З його дому хтось вийшов. Та це ж він, ворог. Він мене не побачив, тому просто сів в машину і кудись поїхав. Точно, його машинка, може її підпортити, але це дуже жорстоко і машинку шкода. Так, мене ж це ніколи не зупиняло, збережемо на крайній випадок.

До вечора ще кучу часу, треба чимось себе зайняти. Знаю, проб'ю інформацію про своїх сусідів. Тільки є одна проблемка, я не знаю їхнє прізвище. Бабуся, точно знає, але це буде дуже підозріло. Потрібно щось придумати. Точно, спочатку, її розговорю, а потім буду імпровізувати. Ого вже час дня, так швидко час біжить. Знайшла бабусю на вулиці.

-А, що ти робиш? - запитала я. Ну подтрібно ж з чогось розмову почати.

-Твій батько, пішов в магазин, а я не можу знайти дрова.

-Навіщо вони тобі? - тут я розгубилася, не дім же вона палити буде?

-Хочу, підготувати до вечора будемо робити шашлики, - фух, значить погодились.

-Вони, всі прийдуть? - потрібно ж знати, чи буде тут моя жертва.

-Так,- здається підступила можливість.

-Яке прізвище у наших сусідів? 

-Навіщо, тобі це? - я відчула як на моє плече лягла рука. Він як завжди, вчасно. І як викрутитись. Якби не батько,  я б уже знала прізвище.

-Еее... просто здалося що я десь бачила нашого сусіда, - здається викрутилась. Ну знову, це й пронизливий погляд, коли батько так дивиться це значить, що він вирішує, вірити, чи ні. Але я з дитинства навчилася його витримувати.

-Ну добре, повірю, - ура, вийшло.

-Капіро.

-Зрозуміло, дякую.

-Ну що знайома? - що знову, ну тат.

-Ні, здалося, я піду.

Повернулася в кімнату і почала шукати з соц-мереж. Спробуємо, Капіро Денис. Блін нікого, може під іншим ніком? Треба спробувати.

Я вже пів години мучуся із різними ніками, але тупо нічого. Точно, дівчата частіше діляться своїми фото, знайду його сестру. Здається знайшла, так, саме цю дівчину я бачила на сусідському участку. Тут є і спільні фото із братом. Юху, знайшла, задала запит і вирішила знайти його в друзях Кейт. Але мої пошуки не закінчилися успіхом.

Тому я звернулася до крайнього варіанта. До свого дуже хорошого друга програміста щоб він нарив інформацію, але вона буде через дві години. Хм, хоч і довго, але зате преревірена інформація, яку знайти не легко програмісту. А звичайній людині тим більше.

Ці дві години промайнули дуже швидко, я допомагала бабусі з готуванням їжі. І нарешті знайшов час, заглянути що за інформацію він нарив.

"Капро Денис Сергійович, 22 роки, народився 19 листопада 1997 року. Батько Капро Сергій Віталійович, 45 років, бізнесмен. Мати Капро Олена Миколаївна 42 роки, на даний час працює лікарем. Сестра Капро Катерина Сергіївна, 19 років, вчиться на дизайнера. Денис закінчив коледж, і працює в одній із компаній батька. Любить вечірки. У хобі машини, брав участь у декількох гонках і одержував перемогу" 

Ого, знизу було ще декілька фото журналів, в яких розповідалося про його пригоди. Так, із інформації, яку ніхто не знає тільки про гонки. Або гарно приховує секретну інформацію, або майже нічого цікавого в нього не має.

Ух, я щось засиділась скоро мають прийти сусіди. На низу бабуся вже накривала стіл, я пішла їй допомагати, ми швидко, все зробили. О, а от і вони, попереду йшла їхня бабуся, а позаду брат із сестрою. Кейт, видно що йшла з інтересом і бажанням. В неї довге каштанове волосся, карі очі і середній зріст. Одягнена в легку літню сукню і чорну джинсовку. Доречі я одягла джинсову спідницю і білу футболку. Волосся просто розпустила. А мою жертву напевно примусово сюди привели, так неохоче йде.