Глава 1

Картинки за вікном зміняють одна  іншу. Ось поле, а тут озеро. Мені так і не вдалося вмовити батька відпустити мене. І ось ми їдемо до бабусі. Батько в мене хоч і суворий, але дуже хороший. В нього своя фірма, там всі вважають що він дуже суворий. Але він лише в колі сім'ї може бути дуже дбайливим і добрим. Я на нього не ображаюся,  знаю,  заслужила.

Машина зупинилася біля двохповерхового котетжу. Я завжди любила їздити до бабусі вона розповідала мені історії татового дитинства, а я залюбки слухала. Ця вулиця більш багата за інші, тут розташовані котетжі. Бабуся хотіла звичайний будинок але батька було не переконати. 

-Лекса, не ображайся, ти ж знаєш це тобі піде на користь. - сказав батько повернувшись до мене.

-Я все розумію і не ображаюся, заслужила.

Ми приїхали на батьковій машині. Він міг найняти водія, щоб він нас відвіз і розгрузив речі. Та не любить цей пафос, як і я. Поки батько розгружує речі, я пішла до будинку. З ньго вийшла бабуся.

-Саша, сонечко ти вже приїхала я така рада тебе бачити. - сказала бабуся, вона виглядає молодше свого віку. Завжди виглядає гарно і доглянуто. Її сиве волосся закладене в акуратну зачіску ззаду. В блакитних очах, ніби в двох озерах, відблискує вогник радості, наче сонечко. Одягнута в легеньку зелену сукню по коліна, на ногах гарненькі туфельки. На ній немає макіяжу, але їй він не потрібен. Тільки де-не-де маленькі морщинки, що навпаки підкреслюють її красу.

-Бабусю, я теж рада тебе бачити, я так скучила, - вона відразу пригорнула мене до себе. Вона замінила мені матір. Завжди дивилася за мною, доглядала, розповідала про все і просто була поруч. Батьки мами живуть далеко тому ми бачимося дуже рідко один-два рази на рік.

-Ходімо в будинок я підготувала тобі, твою улюблену кімнату. І спекла твій улюблений малинний пиріг. - Розповідала вона поки ми йшли в будинок.

-Ти сама краща!

Ммм як це смачно! Бабуся завжди любила балувати нас із татом своєю випічкою. Бабуся із батьком про щось говорять, але я вдало пропускаю все крізь вуши. Блін, наскільки це смачно. Малиновий...ммм. Так що я пропустила? Чому вони так на мене дивляться? Я дивлюся на них запитально.

-Ти як завжди, я залишусь тут на кілька днів, - та невже, батьку постійно було важко виділити і день на вихідний. - А потім, десь через півтора тижні вас чекатеме сюрприз, з деким познайомлю.

Це вже цікаво. Хм... надіюсь це не череговий претендент в чоловіки. Ні, звісно тато не загорівся ідеєю видати мене заміж, теж, як і я, вважає що спочатку навчання, та й я ще маленька. Просто, коли його дуже дістають ідеєю видати мене за свого сина. Типу вдалий шлюб і все таке. Батько взагалі проти фіктивних і корисних шлюбів. Так від'їхали від теми. То він влаштовує "дружню" вечерю, чисто заради того щоб від нього відчепились і заради забави. Бачили б ви обличчя бідних хлопців. Перед цим тато попереджає мене. І кожен хлопець після того як поспілкується зі мною на одинці, стає відразу проти весілля. Я будь кого виведу із себе. Мої методи завжди працюють.

-Супер, - сказала я і посміхнулась. - Я піду переодягнусь і прогуляюсь. - повідомила про свої плани бабусю і батька, і пішла їх виконувати.

Зайшла в свою улюблену кімнату в цьому домі і оглянулась. Нічого не змінилося. Ця кімната оформлена в золотому і білому кольору. В цій кімнаті завжди багато світла завдяки великому вікну. Дуже зручне підвіконня, де я люблю сидіти звісивши ноги на вулицю або лежати. Вид із вікна виходить на сусідський двір. Кімната доволі велика, стіни білі із золотими візерунками. Посередині велике ліжко з біло-золотим постільним. Трошки далі білий стіл, в якому є кілька тумбочок. І зручним стільчиком що крутиться навколо себе. З однієї сторони від ліжка, тумбочка, з чудовою поверхньою, куди можна ставити речі гігієни, воду, телефон і дуже передбачливо рядом розетка. З іншої сторони білий пуфік і біле трюмо з золотим орнаментом, має кілька тумбочок з розділами для косметики. Мої валізи стояли поряд. А з іншої сторони було двоє білих дверей. Одна вела в красиву гардеробну, а друга в ванну, там переважав білий колір. Ця кімната завжди була як для принцеси. Я коли перший раз зайшла сюди то відразу закохалася. Я ж всередині пренцеска, десь дуже глибоко.

Так пора збиратися. Для початку прийняла душ і висушила волосся. Одягнула білий дуже легенький комбінезончик на тоненьких бретельочках. Зробила хвіст і мейк. Мейк зробила легенький трішки підкрасила вії і губи. Взяла білу сумочку вкинула туди телефон і інші речі. Взула білі босоніжки на невеличцій шпильці. Все, готова. Тепер я точно принцеска.

Спустилась вниз, там було тихо, і я пішла гуляти. Вітер відкидає волоси назад, гріє сонечко, пташечки співають. І так вам не почулося я обулась в босоножки на каблуку в село. Просто це село міського типу, і тут є така рідкість як нормальні дороги. Але не все так весело як могло здатися. Виходжу на дорогу і бачу навколо одні котеджі і якесь одиноке кафе біля якого, кілька людей. Ну і що тут робити, ну що ж вибір не великий, йду в кафе.

Відходжу від воріт і бачу як їде машина, дуже дорога, в марках я не розуміюся, просто в батька майже така сама. Я не звертаю на неї увагу і йду по дорозі, доходжу до сусіднього будинку. Як машина їде прямо на мене, ледь вспіваю відскакнути, ворота відкриваються і вона заїджає в двір. А на останок чую.

-Дура, стоїть прям на дорозі.

-Ідіот , - крикнула я.

Сам правил не знає, ще й на інших людей вину скидає. Я вже опсипала його всіма прокляттями світу, але всеодно не полегшало. Настрій зник. Ну, що ж глянемо що за кафе.

Відчиняю двері і чую як дзвінить дзвіночок. Давно такого не бачила. Сідаю за вільний столик і замовляю бананове морозиво. Тут сидять декілька парочок. І якийсь хлопець із дівчинкою, рочків п'ять, напевно сестра. Посиділа і поїла морозиво тут ще десять хвилин. Зайшло кілька нових людей. Я пішла на вихід як тут на мене налітає якийсь хлопець і виливає на мій білий комбінізон своє шоколадне морозиво. Мене накриває новою хвилею злості.