Пролог

Я сиджу в вітальні і вислуховую нотації від батька. Сонце уже високо в небі і пускає свої промені через великі вікна. Ну навіщо я туди пішла,  вдома не сиділося? А все починалося так добре. 

Доречі, я Самойло Олександра Олегівна, мене називають Саша, або Лекса. Мені 19 років. У мене світле волосся, голубі очі. І низенький ріст 162. Закінчила другий курс, продюсерського університету. Батько Самойло Олег Павлович. Високий зріст. Чорне волосся і карі очі. Мати померла коли мені було 5 років. Своєю зовнішністю я в матір, а характер в батька.

День тому

Сьогодні я здала останній екзамен. Я лежу на своєму ліжку і посміхаюся сонечку, яке проходить через великі панорамні вікна. Інтер'єр як я люблю в сірих, чорних і білих тонах. Обожньою свою кімнату!

Вже через тиждень я полечу на море зі своїми подругами. Як довго довелося вмовлювати батька. Я обійшлась без пригод останні півроку і він мене відпустить, така була наша домовленість. Та в деякі пригоди я все ж вплутувалася,  куди ж без них,  та ми із подругами вдало їх приховували.

Із думок мене вивів дуже наполегливий дзвінок в двері. Я пішла на до низу. Але тільки відкрила двері, в дім внісся ураган,  під іменем Віка. Це моя сама життєрадісна подруга. У неї світло-русе волосся і середній зріст. Одягнена в літню легку сукню, а в руках тримала декілька пакетів.

- Чому ти не збираєшся? Ми маємо бути там через дві години. Ти що,  забула про вечірку в честь закінчення року? - подруга ходила по кімнаті і вже добралася до мого шкафу і почала витрушувати звідти одяг.

- Я не піду. Ти пам'ятаєш чим закінчилася минула вечірка?

- Ну будь ласка, це ж традиція, - вона зробила оченята,  яким я не можу відмовити. Я почала вагатися і вона це помітила. - Цього разу без пригод,  обіцяю,  і вернемося раніше.

- Ну добре,  - відчуваю я що ні до чого хорошого це не приведе. Але як завжди не послухала своє сердечко.

Подруга почала стрибати і обнімати мене. А я тоді ще не знала до чого приведе моя помилка.

І от нас забрали з відділку поліції, де ми провели декілька годин,  допоки не здалися і розповіли номер мого батька. Батьки подруги на відпочинку, тому на них можна і не сподіватися. Мій мозок прояснився і я почала згадувати. А все через те що комусь з одногрупників прийшла ідея відкрити віскі, біля поліцейського участку, а ми із Вікою залишилися винні. Поки мене вели,  то всі потікали, залишилася тільки моя вірна подруга Віка. 

А я казала що не можу жити без пригод? Ось докази.

Батько тим часом розказує нотації,  які ми безсовісні. Які я удачно пропускаю крізь вуши.

- Ну чим ви думали? Я тебе ще тільки з відділку не забирав. Все ти догралася на все літо їдеш до бабусі. - ось тут у мене відвисла щелепа.

- Але ти обіцяв … море! 

- А ти що обійдеся без пригод. Тому,  ніякого моря!

- Але ну ми ж будемо разом це тільки на місяць, ми будемо обережні. Ну це ж перший і останній раз, - стала на мій захист Віка. Ну вона зовсім трішки прибрехала,  не перший, але надіюсь останній.

- Я все вирішив,  літо до бабусі. А з твоїми батьками Віка, я ще поговорю. - сказав батько і подивився таким поглядом, який значить що він непереклонний.

Ех,  ну як? Більше не п'ю. Цю обіцянку я даю собі після кожної п'яної пригоди. Але вдало її порушую.

От так і накрилося моє море. І мене чекає село. Але не засмучуватися, я і там знайду собі пригоди! Що робити коли плани накрились? Правильно, будувати нові і шукати проблеми!

Як вам початок? Діляться враженнями:)